План

1. Свідомість і мова. Функції мови.

2. Технократичний напрямок в філософії (сцієнтизм, антисцієнтизм, індустріальне і постіндустріальне суспільство.

3. Специфіка і основні проблеми філософії Нового часу

4. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.

5. Цивілізація як соціокультурне утворення

6. Виникнення і основні напрямки розвитку філософії древнього Китаю

7. Сутність і загальна характеристика закону кількісних і якісних змін

8. Вплив науково-технічної революції (НТР) та умови існування людини

9. Виникнення, Специфіка і основні риси античної філософії та роль у розвитку культури

10. Сутність і загальна характеристика закону заперечення заперечень

1. Свідомість і мова. Функції мови.

Мова формувалася і розвивалася в тісному зв'язку з розвитком праці та суспільства. При цьому однією з передумов його виникнення на біологічному рівні з'явилися існуючі вже у вищих тварин системи звукової сигналізації.

У мові з особливою виразністю виявляє себе громадська природа свідомості. Мова і свідомість являють собою органічну єдність, не виключає однак, і суперечностей між ними.

Сутність мови виявляє себе в його функціях. Перш за все мова виступає як засіб спілкування, передачі думок, виконує комунікативну функцію. Думка представляє собою ідеальне відображення предмета і тому не може бути ні виражена, ні передана без матеріального обрамлення..Але мова не тільки засіб спілкування, але й знаряддя мислення, засіб вираження і оформлення думок.

Мова виконує роль інструменту, накопичення знань, розвитку свідомості.

У мовних формах наші уявлення, почуття і думки набувають матеріальне буття і завдяки цьому можуть стати і стають надбанням інших людей. Через мова здійснюється потужний вплив одних людей на інших. Ця роль мови видно в процесі навчання в тому значенні, яке в наші дні придбали засоби масової інформації.

Отже, свідомість і мова органічно пов'язані один з одним. Але єдність мови і мислення не означає їх тотожності. Дійсно думка, поняття як значення слова є відображенням об'єктивної реальності, а слово як знак - засіб вираження і закріплення думки, засіб і передачі її іншим людям.

Відсутність тотожності мови та мислення проглядається і в тому, що часом ми розуміємо всі слова, а думка, виражена з їхньою допомогою, залишається для нас недоступний, не кажучи вже про те, що в один і той же словесне вираження люди з різним життєвим досвідом вкладають далеко не однакове смисловий зміст.

Свідомість виникає і розвивається в тій системі буття, що виступає як людський спосіб існування в світі. Цим способом буття є діяльність, перш за все практична, перетворююча діяльність. У ході цієї діяльності людина створює "другу природу", людське середовище існування, будує культуру. Досвід цього творення і знаходить своє вираження і відображення в людській свідомості.. Тому й форми відображення свідомості носять соціальний характер, виступають як колективні відображення. Іншими словами, індивід, лише будучи включеним в певні соціальні освіти і в їх діяльність, здатний долучатися до цих "колективним відображення".

Простіше кажучи, індивідуальну свідомість долучається до громадського не через пасивне відображення, а через включення в реальну спільну діяльність і в конкретні форми спілкування в її ході.Свідомість таким чином, виникає і формується в практичній діяльності людей як необхідна умова її організації, регулювання та відтворення.


2. Технократичний напрямок в філософії (сцієнтизм, антисцієнтизм, індустріальне і постіндустріальне суспільство.

Сцієнтизм - абсолютизація науки (нау­кових методів і цінностей) у філософії, соціології і

суспільній свідомості вза­галі. Знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності й роз­глядає людину як біоробота. Поняття близьке за змістом до поняття «натура­лізм".

Сцієнтизм почав формуватися в кінці XIX- початку XXст., коли з розвитком науки було поставлено питання про її роль і місце в культурі. Традиція сучасного сцієнтизму має міцні корені. Сцієнтизм не є строго оформленою системою поглядів, він являє собою ідейну орієнтацію і проявляється по-різному: від наслідування точним наукам (система визначень, логічний формалізм, аксіоматичне побудова в аналізі філософсько-світоглядних чи соціально-гуманітарних проблем, штучне застосування математичної символіки), аж до заперечення філософсько-світоглядних проблем як позбавлених сенсу для пізнання і значення (неопозитивізм) і розгляду природничих наук в якості єдиного можливого знання. Філософії як особливої формі пізнання сцієнтизм не надає значення.

Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок. Цей тип суспільства виник порівняно недавно — починаючи з ХVIII ст., внаслідок промислової революції. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Індустріалізація приводить до посиленого зростання міст, зміцнюється національна ліберально-демократична держава, розвивається промисловість, освіта, сфера обслуговування. В індустріальному ж суспільстві кожен завойовує свій статус особистими заслугами — капіталіст, який збанкрутував, капіталістом уже не є, а вчорашній чистильник черевиків може стати власником великої фірми і зайняти високе становище в суспільстві. Зростає соціальна мобільність, відбувається вирівнювання людських можливостей, внаслідок загальної доступності освіти.

У постіндустріальному суспільстві вся духовна надбудова інтегрується в систему виробництва і — тим самим — долається дуалізм матеріального та ідеального. Якщо індустріальне суспільство було економіко центричним, то постіндустріальне суспільство характеризується культуро центричністю: зростає роль "людського фактора" і всієї спрямованої на нього системи соціогуманітарного знання. Це, звичайно, не означає, що постіндустріальне суспільство заперечує базові компоненти індустріального (високорозвинена промисловість, трудова дисципліна, висококваліфіковані кадри). Але людина у постіндустріальному суспільстві уже перестає бути "людиною економічною". Домінантними для неї стають нові, "постматеріалістичні" цінності.


3. Специфіка і основні проблеми філософії Нового часу

Охоплює період з XVII до кінця XIX ст. Це епоха новацій, масштабних змін та істотних зрушень у всіх сферах життєдіяльності людини. У цей час з'являються змістовна, довершена та експериментально підтверджена наукова теорія - механіка Ісаака Ньютона та мистецтво в його сучасному розумінні (світське, автономне). Як літературний жанр народжуються романи, опери, сучасний театр, виникають національні академії, з'являються перші газети й часописи (зокрема, наукові), з'являється міський транспорт, архітектура масових забудов, промислова архітектура. У духовний світ людини проникають ідеї прогресу, енергійного прагнення до майбутнього. Діяльність людей починають розглядати не як кругообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а в розвитку від примітивних до все більш досконалих форм.

Проблема людини посідає одне із чільних місць серед філософів цього часу. Цікаві й роздуми Декарта про людину. Він вважав, що у тілесному, матеріальному плані людина постає складною природною машиною, тому всі її дії підпадають під закон причинного зв'язку і лише мислення виводить людину за межі природного ходу подій. Глибоку і своєрідну концепцію людини розробив відомий французький природодослідник і філософ Блез Паскаль.У праці "Думки" він змалював вражаючу картину людського становища в світі: на тлі космічних масштабів людина перетворюється на порошинку, але, якщо рухатися у глиб матерії, людина є велетнем порівняно з нескінченно малими величинами.. Яскраво ця проблема висвітлена у праці "Людина-машина" французького філософа Жюльєна Офре де Ламетрі (1709- 1751рр.).

Розглядаючи людину як механізм, машину що мислить, він стверджував: "душа і тіло засинають одночасно", але ставив усі духовні переживання людини у залежність від стану організму. Досить яскраво говорив про людину, та її роль Дені Дідро (1713 - 1784 рр.). Мислитель стверджував, що якби людина зникла, то "світ став би німим". Людина - це той спільний центр, від котрого все повинно виходити й до якого все змушене повертатися. Ж а н - Жак Руссо вважав, що природним станом людини були первісні суспільні форми життя, коли на підставі розуму люди об'єднувалися у певні рівноправні спільноти. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Філософія 28

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.