загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

План

1. Який зміст ми вкладаємо в поняття «розвиток»? З якими поняттями він співвідноситься?

2. Як співвідносяться між собою поняття «підсвідоме» «надсвідоме» та «сублімація» ?

3. Дайте порівняльну характеристику свідомості та несвідомого

4. Розкрийте сутність понять «верифікація» та «фальсифікація»

5. Як співвідносяться між собою поняття «людина»,»особа», «особистість» ?

6. Як співвідносяться між собою поняття «свідомість», «самосвідомість» та «суспільна свідомість»

7. Як співвідносятьсяпоняття «дух», «душа», «духовність»

8. Який зміст ми вкладаємо в поняття «особистість»? З якими поняттями вона співвідноситься?

9. Дайте порівняльну характеристику понять «есенція» та «екзистенція».

1. Який зміст ми вкладаємо в поняття «розвиток»? З якими поняттями він співвідноситься?

Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу (наприклад, еволюція літосфери, екосистем, історичний розвиток людських спільнот, знарядь і навичок праці,

Розвиток — це насамперед зміна, руху, але не будь-яка зміна, руху є розвитком. Рух – це поняття для позначення будь-яких взаємодій, а також зміни станів об’єктів, що викликані цими взаємодіями, безвідносно до їхнього носія, способу та напрямку здійснення. У філософському значенні рух поділяється на вічний, абсолютний та не створюваний. Найперше з чим пов'язаний розвиток –це те, що здійснювані зміни вибудовуються в певну послідовність і цей ланцюг змін виступає як деяка загальна зміна стану системи. Отже, розвиток складають необоротні, здатні нагромаджуватись й набувати більшого масштабу зміни, які внаслідок цього викликають появу нових властивостей та якостей. Таким чином розвиток являє собою здійснення послідовних необоротних якісних змін руху.

Найбільш складним типом розвитку є історія суспільства, що включає в себе, крім об'єктивних, також суб'єктивні чинники: погляди, цілі, інтереси людей. Це надзвичайно ускладнює характер детермінації суспільно-історичних процесів. У реалізації історичних перспектив, можливостей беруть участь людський вибір, ідеали, воля до дії. Теоретичне осмислення історичних процесів вимагає застосування всього комплексу знань, методів діалектики.

Двома найбільш загальними протилежними за своїми характеристиками, різноспрямованими один від одного, діалектично пов'язаними тенденціями розвитку є прогрес і регрес.

Прогрес- це не лише зростання якості в результаті кількісних змін, а й здатність об’єктів зберігати здатність до системного функціонування.

Регрес- це тип розвитку, який демонструє переважання навпаки рушійних тенденцій, який здійснює спрощення і збіднення форм, дезінтеграцію цілісності тощо.

Розвиток завжди є взаємодією прогресивних і регресивних змін, певним типом їх поєднання.


2. Як співвідносяться між собою поняття «підсвідоме» «надсвідоме» та «сублімація» ?

Свідоме - це процес відображення новітнього буття, що засвоює обєкт. За допомогою свідомого відбувається процес поповнення знань.

Окрім процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, є дії, котрі здійснюються несвідомо і нею не контролюються.

Несвідоме – це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого контролю і регулювання.

Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, спогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах і т.д.

Несвідоме – це дії, котрі здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина їх ще не встигла дійти до свідомості (наприклад, реакція захисту і т.п.). Несвідоме в широкому розумінні слова – це сукупність психічних процесів, котрі не представлені у свідомості суб’єкта.

Проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між вченими, різними філософськими напрямками. Одні філософи (матеріалісти) стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість.

У поведінці людини, її духовно-практичній діяльності провідну роль відіграє свідомість, а не інстинкти (несвідоме). Інші (З.Фрейд та його учні), навпаки, у діяннях людини пріоритет віддавали несвідомому.

За Фрейдом, наприклад, поведінка, характер, культура людини визначається вродженими емоціями, інстинктами, потягами – несвідомим.

СУБЛІМАЦІЯ (СУБЛІМАЦІЯ) - процес і механізм перетворення енергії сексуального потягу, що характеризується заміною сексуальної мети на мету віддаленішу і ціннішу в соціальному відношенні. С. - процес, що відбувається з об'єктом лібідо, і полягає в тому, що потяг переходить на іншу мету, далеку від сексуального задоволення; суть при цьому полягає у відверненні від сексуального. По Фрейду, здатність до С. мають усі люди. Але при цьому багато людей володіють їй лише в незначному ступені. Фрейд вважав,що сублімація –це спосіб розв’язання протиріччя між свідомим та несвідомим. Головною формою сублімації він вважав творчість. Відповідно й мистецтво він тлумачив як загальнолюдську форму сублімації сексуальних і руйнівних інстинктів.