загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

План

1. Проблема універсалій. Номіналізм та реалізм. Теорія подвійної істини

2. Історія філософії та натурфілософія Ф. Енгельса

3. Григорій Сковорода. Вчення про три світи і дві натури   

1. Проблема універсалій. Номіналізм та реалізм. Теорія подвійної істини

На розвиток гносеології в середні століття вплинув суперечка про природу універсалій, тобто загальних понять, між реалістами і номіналістами.Згідно реалізму, об'єктивно існують лише загальні поняття, що осягаються надчуттєвий розумом.Реалізм загальних понять є необхідною частиною всієї християнської філософії і теології, так як з його допомогою обгрунтовувалися основні положення та віросповідні догмати християнства.Наприклад, Ансельм (1030-1109 рр..), Архієпископ Кентерберійський, який вже за життя користувався великим авторитетом в католицькому світі, залучав реалізм понять для доказу буття Бога.Це доказ називають онтологічним, бо в ньому існування Бога виводиться з одного лише поняття "Бог" шляхом розкрита змісту цього поняття.Доказ складається з двох посилок.У першій посилці стверджується, що людському розуму дано поняття про Бога як про найбільше благо.У другій посилці говориться, ніби поняття про Бога тільки як про мислимому містить в собі протиріччя.Таким чином, згідно Ансельм, виходить, що ознака максимальної досконалості з необхідністю передбачає об'єктивність існування найвищого істоти, Подібна точка зору висловлює позиції крайнього реалізму.

Проти крайнього реалізму виступив канонік з Франції Росцелін (1050-1120 рр.)..Його філософські погляди найбільш повно передають номіналістичну концепцію.Згідно номіналізму, об'єктивним існуванням володіють тільки одиничні речі, а загальні поняття - лише результат нічого не значущі коливання, звуки голосу, звукова оболонка слова.Свою концепцію крайнього номіналізму він застосував для аналізу одного з центральних християнських догматів - Трійці.

Оскільки загальне об'єктивно не існує, то не мотет бути і ніякої божественної субстанції, яка єдина і об'єднує одночасно три божественних особи.У дійсності можуть існувати лише три самостійних Бога.У ході полеміки між реалізмом і номіналізмом розроблялися і уточнювалися все логічно можливі варіанти співвідношення раціонального та емпіричного, які згодом стануть фундаментом для формування основ природничо-наукового знання.

Систематізатором схоластичної філософії вважається Фома Аквінський (1225-1274).Найважливішими працями, що підводять підсумок його творчої діяльності і що представляють своєрідну енциклопедію офіційної середньовічної ідеології, є "Сума проти язичників", або "Сума філософії" і "Сума теології".

Сам Аквінат звертається до філософського спадщини Арістотеля, намагаючись пристосувати його до вчення католицької церкви.Грунтуючись на положенні Арістотеля про те, що загальне існує в нерозривному зв'язку з одиничним, будучи його формою, проблему універсалій Фома вирішує з позицій поміркованого реалізму Загальні поняття існують "до речей" у божественному розумі, "у самих речах" будь сутність і "після речей", тобто в людській думці як результат абстракції.

Реалізм(лат. realis — суттєвий, дійсний) — філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

Реалісти — Ансельм Кентерберійський (1033—1109), Фома Аквінський — вважали, що людина осягає ці сутності в поняттях розуму. Отже, універсаліям спершу надавався статус реального буття — сутності речей, а вже відтак — загального поняття розуму.

Номіналізм(лат. nomen — ім´я) — філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

Номіналісти — Вільям Оккам (1300—1349), Жан Буридан (1300—1350) — вважали, що речі одиничні, не приховують ніяких універсалій. Загальні поняття є тільки назвами одиничного, вони — творіння людського розуму. Така відмінність у співвідношенні одиничного і загального в світі речей передбачала різні тлумачення способу їх творення. Реалісти — прихильники платонівсько-арістотелівської традиції, для якої Бог є передусім розумом — вважали, що ідеї (загальне) як думки Бога передують творінню (є своєрідним планом творіння) і в самому творінні, в речах складають їх сутність. Усе це зумовлює ланцюжок: ідея, що існує в Бога, — сутність речі — ідея в розумі людини. Ієрархічна побудова сущого, що постала в концепції Аквінського, зумовлена різним способом втілення ідеї — форми.

Номіналісти щодо розуміння Бога схилялись до біблійної традиції, яка тлумачить його як вищу волю. На їх думку, Бог творить речі за своєю волею, вони не є втіленням ідей. Речі одиничні. Це є підставою для заперечення принципу ієрархічності побудови світу.

Обидві концепції по-різному інтерпретують і пізнання. Для реалістів пізнання — осягнення розумом сутності, розкриття її через умоспоглядання (зародки майбутнього раціоналізму). Для номіналістів пізнання є чуттєвим пізнанням одиничних речей. Саме це живило їх увагу до досвіду, фактів, дало поштовх для емпіричного напряму у філософії Нового часу.