План

1. Мистецтво епохи відродження. Поняття стилю.

2. Бароко

3. Сучасні естетичні концепції, їхня загальна характеристика

4. Видова специфіка мистецтва

5. Функції мистецтва в житті людини

6. Класифікація видів мистецтва

7. Художня творчість та її зміст

8. Природа художнього таланту

9. Обдарованість та геніальність.     

1. Мистецтво епохи відродження. Поняття стилю.

При характеристиці мистецтва цієї епохи традиційно розглядають такі етапи: Проторенесанс - кінець XIII- поч. XIVстоліття; Ранній Ренесанс сер.XIV-XV століття; Високий Ренесанс- з кінця XV до 1530; Пізній Ренесанс - до кінця XVI століття. Проторенесанс - ознаменувався зростанням у рамках середньовічного мистецтва світських реалістичних тенденцій та інтересу до античної спадщини. Ранній Ренесанс - художники відкидають середньовічні основи і сміливо користуються зразками античного мистецтва, поряд із наростанням готичних рис, розвиваються реалістичні пошуки. До нього відноситься літературна творчість Франческо Петрарки, Бокаччо, живописців Мазаччо і Сандро Ботичеллі, скульпторів Донателло та Брунеллескі. Високий Ренесанс - класична фаза художньої культури Відродження. У цей час центр розвитку італійського мистецтва з Флоренції переміщується в Рим.

Тут створюються численні монументальні будівлі, скульптурні твори, фрески і картини. Якщо Проторенесанс тривав в Італії приблизно півтора століття, Ранній Ренесанс - близько століття, то Високий Ренесанс - усього років тридцять, і його завершення пов'язують з 1530 роком, трагічною межею, коли італійські міста втратили свободу. Мистецтву Високого Ренесансу притаманні реалізм і гуманізм, поєднання монументальної величі з глибиною і яскравістю образів; героїчні ідеали отримують узагальнене,сповнене титанічної сили вираження. Пізній Ренесанс - хоча цей період відзначений реалістичною тагуманістичною творчістю живописців, що відносяться до венеціанської школи - Паоло Веронезе, Якопо Тінторетто та Мікеланджелода Караваджо, він характеризується наступом католицької реакції, і багато митців відмовилися від ідей гуманізму, успадкувавши лише манеру і техніку великих майстрів Відродження - так званий маньєризм.

В епоху Ренесансу складається принциповонова картина світу, що формує інший менталітет, нові принципиповедінки, способу життя, творчості як наукової, так і художньої. Найбільш повне вираження гуманістичні ідеали Відродження знайшли в літературі. Реалізм Відродження заново відкриває індивідуальну людину з її безмежним внутрішнім світом і правом насуб'єктивність. Об'єктом його художнього пошуку стає особистість абсолютно вільна у своїх проявах. Таким чином, звернення до людини як вищого начала буття,ідея утвердження гармонійної, звільненої від феодальних пут творчої особистості надає мистецтву Ренесансу великої ідейної значи-мості, величного героїчного масштабу.

Слід зазначити, що мистецтву Відродження, як і культурі епохи в цілому притаманні елементи суперечливості і нотки трагічного світовідчуття. Утопічною виявилася головна теза Відродження проте, що самій реальності внутрішньо притаманне ідеальне і досконале начало і слід лише виявити його і втілити у художній творчості. Таким чином, нетривалість Ренесансу була пов'язана з вигаданістюі нетривалістю самих ренесансних ідеалів. Відродження творить з безкінечною впевненістю в тому, що необхідно і можливо прагнути до абсолютного і при цьому до земного, до божественного і одночасно - людського. З одного боку, творчість Відродження сповнена святковості, рівноваги, відкритості, сумірності, з іншого - коли ці якості розвиваються до межі - виявляється колосальна духовна і художня перенапруга. Таким чином, наростання тенденцій кризи виявляється у самій внутрішній логіці розвитку ренесансної культури, у її вихідних принципах.

Стиль (від грецьк. - гостра паличка для письма).Стиль епохи - це встановлена єдність художніх принципів, прийомів та засобів, які використовують при створені витворів мистецтва. В основі кожного стилю лежить спільна ідея, характерна для домінуючої соціальної групи у певних історичних умовах. У мистецтві (художній стиль) - єдність морфологічних особливостей, що відрізняє творчу манеру окремого майстра, національну або етнічну художню традицію, мистецтво епохи, цивілізації. Художня культура Відродження була для людства неминущою неповторною цінністю. На її тлі розвивалась передова художня культура нового часу. Величезний розквіт відбувся у цей час в мистецтві живопису, а також архітектурі та скульптурі. Ця культура була великою мірою світською, значно менш регламентованою і догматичною, ніж середньовічна. Вона звернулася до давньої античної культури, слідів якої особливо багато було в Італії. В архітектурі та образотворчому мистецтві епохи Відродження, пронизаних пафосом ствердження краси й гармонії світу, вірою у творчі можливості людини, відкриття почуттєвого багатства і різноманіття навко-лишньої дійсності сполучалося з її аналітичним вивченням, розробкою законів лінійної та повітряної перспективи, теорії пропорцій, проблем анатомії тощо Культура Ренесансу - антифеодальна, гуманістична, стверджувала уявлення про свободу та гідність особистості. Образ людини в творах Відродження – конкретний і психологічний на відміну від ідеального образу античного героя. Великі досягнення були в області кольору, портретного жанру, в архітектурі. В історії цей час – період великих соціальних конфліктів і воєн, час встановлення абсолютистських монархій. Це період великих відкриттів у науці. Це - вік Просвіщення Леонардо да Вінчі.


2. Бароко

Барокоі класицизм - основні художні стилі Нового часу. Епоха бароко пов'язана з формуванням у Європі капіталістичних відносин, підприємництва, і в ній формується особливий тип активної особистості - особистості, девізом якої стає фраза: "У квітучому теле - героїчний дух!" Ця патетика, підвищена емоційність багато в чому визначають перші стильові риси в мистецтві цієї епохи. Вони починають формуватися ще в мистецтві Ренесансу. Ряд представників образотворчого мистецтва відноситься пізнішими дослідниками цього періоду як до Відродження та бароко. Наприклад, фрески Аннібале Каррачи мистецтвознавці XVIII ст. зараховували до високих досягнень саме Ренесансу, але сьогодні вони розглядаються як раннє бароко. Те ж можна сказати і про творчість Ель Греко, Веронезе, пізнього Тиціана та ін.

Фінал епохи теж розтягнутий у часі. У деяких країнах бароко плавно переходить в рококо,це стосується мистецтва Франції. Але в інших країнах, у першу чергу в Росії, бароко як художній стиль довго існує в межах своєї специфіки, не переходячи в рококо, а завершується епоха не тому, що її цінності стають незатребуваними, але за царським указом. Тимчасові рамки епохи: кінець XVI ст., весь XVII століття і, в окремих країнах, перша половина XVIII ст.

Культура бароко - плід епохи, охопленої глибокою соціально-економічною кризою; помпезне пишнота королівських дворів і торжество Контрреформації, зримо виражалося в не менш чудових церковних будівлях, не могли приховати занепаду, що почалася в Європі, релігійні основи якої були приголомшені Реформацією, а також першими здобутками раціоналізму і сучасної науки.

Гостре відчуття кризи, що тривало приблизно півтора століття, поки йому на зміну не прийшов оптимістичний гуманізм Просвітництва, визначила багато характерні риси мистецтва бароко. Розчарування в навколишньому світі і відчуття ілюзорності; сприйняття життя як театру і жорстоке усвідомлення невблаганно поточного часу, неминуче тягне до смерті; пристрасть до зовнішніх ефектів і перебільшеною експресії, особливо в образотворчих мистецтвах. Але, як це ні парадоксально, такі тенденції, занепадницькі, декадансні в своїй основі, викликали вибух чуттєвого начала, пробудили смак до життя і його радощів. Це знайшло відображення в разючому блиску пластичних мистецтв і багатство барокової музики. Розстановку пріоритетів у художній діяльності епохи визначив Шекспір (його пізні твори також відносяться до бароко), сказавши: "Весь світ - театр!" Саме театральне мистецтво стає лідером серед видів творчої діяльності епохи. Але і архітектура, і скульптура, і живопис дають в цей період зразки самобутнього, новаторського мистецтва, стильові особливості якого впізнавані у художників різних регіонів. Перед нами так званий "великий стиль", коли всі види художньої діяльності, від портновского мистецтва до грандіозних соборів, орієнтуються на одні і ті ж ідеали, одні і ті ж стильові риси. Колористичні рішення в інтер'єрі залів у різних кінцях Землі разюче схожі. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Етика і естетика 11

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.