План

1. Феномен щастя

2. Моральна діяльність: співвідношення мети і засобів діяльності

3. Етичні цінності. Етичний розвиток особистості

4. Сенс життя і феномен смерті

5. Свобода та дія людини

6. Професійна етика.

7. Загальнолюдські цінності та їх роль у сучасному світі.

8. Національні цінності

9. Етика спілкування

10. Основи сучасної культури спілкування

1. Феномен щастя

Аналіз феномену щастя можна розпочати з робочого визначення, згідно з яким воно тлумачиться як особливий психічний стан, складний комплекс переживань людиною найвищої вдоволеності своїм життям. Щастя - стан найвищого внутрішнього вдоволення людини умовами свого буття, повнотою і осмисленістю життя, реалізацією свого людського призначення.

Об'єктивною основою щастя є міра доброчесності людини, сукупність факторів, які визначають її життєве благополуччя (здоров'я, матеріальний добробут, везіння тощо). Зрозуміло, що одного здоров'я чи багатства замало для того, щоб бути щасливим, а володіти всіма благами майже неможливо. Без деяких із них людина може бути щасливою, без інших (здоров'я, повноцінне спілкування, реалізація творчих потенцій) - ні. Очевидно, ідеально щасливих людей не буває. Здатність людини переживати почуття щастя і характер цього переживання залежать як від її світогляду (ідеалів, розуміння смислу життя, призначення людини), так і від багатьох інших суб'єктивних чинників (темпераменту, характеру, життєвого досвіду, здібностей, які вона може реалізувати). Люди веселої вдачі інакше сприймають своє життя, ніж похмурі. Це стосується вразливих і незворушних натур. Завищені амбіції і нездатність їх реалізувати породжують незадоволеність собою. Не є корисною і занижена самооцінка.


2.  Моральна діяльність: співвідношення мети і засобів діяльності

Досить часто в житті зло постає не стільки з цілей людини, скільки із засобів, вжитих для досягнення цих цілей. Адже чим більша зосередженість на якійсь практичній меті, тим більшою мірою навколишні речі повстають під кутом зору, чи здатні вони сприяти досягненню мети. І якщо використовується той чи інший предмет як засіб, він неминуче втрачає для нас якусь частку власної внутрішньої специфіки, й лише віддзеркаленням цілі, певним засобом для досягнення неї. Але в реальному змісті предмету, що використовується як засіб нічого не змінюється. Існує небезпека руйнування того як засіб, саме тому Кант забороняв ставитися до людини тільки як до засобу Отже, мета - це ті блага, які суб'єкт в кінцевому рахунку намагається досягнути в результаті здійснених ним дій. Засоби − дія, яка виконується заради досягнення бажаної мети, чи необхідні для цих дій матеріальні або людські ресурси. Проблема співвідношення цілей і засобів набуває етичного характеру, коли виникає питання про доцільність використання засобів, сумнівних саме в моральному відношенні, таких, що порушують гідність людини, або порушують інші настанови моралі, які стосуються людського життя. Мета не виправдовує засоби, а визначає засоби. Засоби залежать від поставленої мети. Прихильники "теорії ненасильства" вважають, що людина відкрита для добра і зла. Але вона завжди може бути доброю, тому і можливий шлях для взаєморозуміння. Таким чином, перед агресивним злом можливі три лінії поведінки: насильницький опір; пасивна покірність; ненасильницький опір.


3. Етичні цінності. Етичний розвиток особистості

Етичні цінності - це, насамперед, неписані та досить відносні норми поведінки, чи, цінності, котрі змушують людину придержуватись певних ідеалів життя у суспільстві чи поза ним.

Типи ціностей:

1. цінності сенс яких визначається наявними потребами і інтересами які сприяють самаствердженню

2. цінності, що надають сенсу існування самої людини,які відтвоюють людину в повній новій якості.

Є етичні цінності які склались історично. Кожну дитину з дитинства виховують батьки, розповідаючи їй які повинні бути моральні норми поведінки, показують власним прикладом, як вона повинна себе вести в суспільстві, виховують вихователі в дитячому садку, вчителі в школі, та все одно, в будь яких ситуаціях вона вибирає сама, як їй поводитися, вибирає ті моральні цінності, які їй підходять, або подобаються. Людина має прагнути бути етичним, та високоморальною особистістю. Та намагатися самостійно виховувати в собі найкращі моральні якості.


4. Сенс життя і феномен смерті

Шлях смислу й осмислення людиною власного буття передбачає пошук у зовнішньому світі чи ж у духовній сфері якихось готових ідеалів, планів, рецептів, схем, котрі малі б заздалегідь визначати людське життя, тім самим й надаючи йому певної осмисленості. Нерідко люди вважають, що прожити своє життя «недаремно», «правильно» - означати присвятити його неухильній реалізації того чи іншого попереднього задуму; відсутність подібних ідеальних настанов, то й будь-які відступи від них, сприймаються як життєва катастрофа. Фіксується певний смисловий центр, й життєве заподіяння людини зводиться доти, що із даного центру скидатися, - у першому разі до самоствердження через власну діяльність, у іншому - до утвердження певних заздалегідь обраних ідеалів, цінностей тощо.

В житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли вона питає сама себе про конечність свого існування. Людина - єдина істота, яка усвідомлює свою смертність і може робити її предметом роздумів. Але факт власної смерті сприймається людиною не як безперечна істина, а викликає, як правило, емоційне потрясіння, зачіпає найбільші глибини її внутрішнього світу.

Першою реакцією, яка слідує за усвідомленням власної смерті, може бути почуття безнадійності та розгубленості. Однак людина все життя існує, знаючи про свій неминучий кінець. І це знання стає керуючим в подальшому духовному розвитку людини. І тоді перед людиною стає питання про сенс і мету життя.

Роздуми над цим питанням для багатьох людей є початковим пунктом в опрацюванні того, що прийнято називати основною «лінією» життя. Відхилення від цієї «лінії» нерідко призводить до тяжких моральних колізій в життєдіяльності, а її втрата - до аморальної, або і до фізичної загибелі людини. Мета і сенс індивідуального життя кожної людини тісно пов'язана з соціальними ідеями і діями, які зумовлюють мету і сенс всієї людської історії, суспільства, в якому людина живе і працює, людства як цілого, його призначення і відповідальність на Землі і у Всесвіті. Цією відповідальністю чітко окреслюються межі того, що можуть і чого не можуть ні при яких умовах робити на індивідуальному і соціальному рівні людина і людство.


5. Свобода та дія людини

В житті нерідко трапляються такі ситуації коли потрібно прийняти рішення або вибір. Коли це рішення може нашкодити або ж самій людині або її близьким. Це може бути зовсім не вигідне рішення, важке. Незручні ситуації в яких потрібно поступатися, переступити через власні принципи, ситуації в яких власні думки не грають ніякої ролі. Ситуації в яких людина має обрати, діяти по совісті та справедливості, не дивлячись на власні втрати – називається моральним вибором. Часто цей вибір повинен здійснюватись негайно, іноді в непідвладних умовах. Але найважливішою умовою морального вибору, не зважаючи на безліч умов та обмежень, є свобода.

Філософи трактували свободу як необхідність. Людина має підкоритися цій необхідності, як камінь який підкоряється силі тяжіння та подає вниз.

Свобода яку має усвідомити людина – це можливість реалізовувати свою позицію. Свободою є вільний вибір серед різноманітних варіантів та можливостей. Коли людина не залежить від умов та вимог моралі. Кожний Вибір людини залежить від мети яку переслідує людина. Ця мате не завжди має моральність.

Не можливо себе вважати себе вільною особистістю якщо знаходитися в полоні емоцій, коли не можеш оцінити ситуацію тверезо, коли не можеш дивитись правді у вічі або не достатньо інформований. Лише істина відкриває перед людиною перспективу свободи.

Дія – один із основних складових діяльності людини, яка має певні мотиви і мету. Дія завжди націлена на результат, на досягнення мети. Дія людини – її буття, у процесі дії виявляється сутність людини, її індивідуальність та характер, вдосконалюється т виражається в предметах. Дії бувають мимовільні та довільні.

Мимовільні дії мають імпульсивний характер і зазвичай без будь-якого плану. Вони бездумні, неосмислені та виконуються у стані паніки. А довільні дії – підпорядковані чіткому плану, мотивам, меті, свідомим цілям людини. Вони здійснюються за допомогою саморегуляції, існує чітке планування і виконання таких дій.

Але особливу групу утворюють вольові дії. Вони скеровані на досягнення чітко поставленої мети з усвідомленням всіх труднощів та націленості на їх подолання.

Свобода і дія дуже тісно пов’язані у житті людини. Набуття свободи дії – це означає набути свободи реалізувати свої наміри, досягати власної мети, використовуючи потрібні засоби. Така свобода дії – прагнення людини у житті, право робити те, що хочеш те, що подобається. Ось найелементарніше поняття того, що людина вкладає у поняття свобода і дія.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Етика і естетика 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.