загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

План

Вступ

1. Економічна природа антикризової діяльності підприємства

2. Мета та завдання антикризової діяльності підприємства

3. Об’єкт та суб’єкт здійснення антикризового управління

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Об’єктивна необхідність здійснення ефективної підприємницької діяльності незалежно від плинності і змінюваності ринкового середовища визначає потребу у реалізації управлінських рішень, що дозволяють підприємствам долати навіть будь-які кризові явища. Такі явища можна долати у стані реактивного впливу системи управління на підпорядковані їй об’єкти управління, а можна здійснювати і упереджувальне — проактивне, управління, що дозволяє передбачати імовірні кризові прояви і вчасно їх локалізувати або уникати й забезпечувати ефективну стійку роботу фірми. Таке управління можливе лише за умови активного моніторингу стану підприємства і оточуючого його середовища, своєчасного розроблення та імплементації управлінських рішень що суттєво знижують негативний вплив на підприємство. Це можливе за умови здійснення ефективної і своєчасної антикризової діяльності на підприємстві.

З питань антикризового управління підприємствами, банкрутства, санації і фінансової реструктуризації та їх впливу на сучасний розвиток національних підприємств надруковано цілу низку науково-теоретичних досліджень вітчизняних учених-економістів І.П. Булєєва, Н.Е. Брюховецької, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.І. Дмитренка, В.П. Кукоби, Л.О. Лігоненко, О.М. Терещенко, А.М. Чернявського. Однак, варто зазначити, що розкриття економічного змісту антикризової діяльності як системного явища з урахуванням особливостей функціонування зовнішнього середовища господарювання підприємств потребує постійного вивчення, доповнення та відповідної адаптації.


1. Економічна природа антикризової діяльності підприємства

Антикризова діяльність як системне явище лише не так давно почала привертати увагу науковців і практиків. До цього більшість до­слідників звертали увагу на необхідність і доцільність здійснення окремих заходів із упередження кризових проявів та їхньої локалізації — антикризовому управлін­ню,санаційним заходам або проектам, реструктуризації і реорганізації, конфліктології тощо. Однак, саме послідовні дії та взаємопов’язані процеси із прогнозу­вання і упередження кризових проявів та процесів, які утворюють антикризову діяльність підприємства на даний момент часу стали все актуальнішими. При цьому, антикризову діяльністю розуміють по різному, що і визначає необхідність розглянути етимологію даного словосполучення та здійснити уточнення його по­няття.

Прогнозування, виявлення і протидія будь-яким кризовим проявам або проце­сам як ззовні, так і всередині підприємства, на нашу думку, характеризує саме антикризову діяльність. Хоча на сьогоднішній день такі дії майже всі науковці і практики вважають антикризовим управлінням і лише В. Кукоба вирізняє у складі антикризової діяльності антикризове управління. Він вважає, що «антикризова діяльність — це сукупність цілеспрямованих і послідовних дій підприємни­цької структури, яка полягає у прогнозуванні і виявленні кризових процесів, їх локалізації і ліквідації». При цьому, слід було уточнити, що це антикризова діяльність підприємства. Для інших інституціональних утворень і економічних рів­нів (макро-, мікро- і нано-) розуміння антикризової діяльності буде дещо іншим.

З більшості науковців, що акцентують увагу лише на антикризовому управлін­ні, Г.В. Тельнова пише: «Антикризове управління — сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно до конкретного підприємства. Антикризове управління — це управління, здатне зм’якшувати кризи, а також утриму­вати функціонування підприємства в режимі виживання в даний період і виводити його з кризового стану з мінімальними втратами. Дослідження показали, що про­цес антикризового управління є циклічним: діагностика — маркетинг — плану­вання — ухвалення управлінського рішення — організація його виконання — мо­тивація — облік результатів — контроль — діагностика і т.д. до повного виходу підприємства з кризи» [3].

Антикризова діяльність є своєрідною специфічною сукупністю дій для проти­дії кризовим процесам. Однак, вона не здійснюється самостійно і не має таких мас­штабів аби зайняти ключове місце у загальній сукупності дій на підприємстві. Са­ме тому виникає потреба у встановленні місця антикризової діяльності у загальній сукупності дій з виготовлення конкурентоспроможного товару (продукту).

У процесі свого функціонування підприємство здійснює значне число бізнес-процесів, які за ознакою спорідненості об’єднують у напрями діяльності. Такі напрями діяльності об’єднують у загальні напрями діяльності підприємства — ситуаційний аналіз, інноваційну діяльність, виробничу діяльність, комерційна діяльність, післяпродажний сервіс, економічна діяльність, соціальна діяльність. Кожен з напрямів характеризується специфічними діями, що виконуються у рам­ках них.

Так, ситуаційний аналіз передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, ме­тодів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну й конструкторську підготовку виробництва, запрова­дження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвести­ційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

Виробнича діяльність підприємства передбачає: обґрунтування обсягу ви­готовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточ­ний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва не­обхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку та дотримання узго­джених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Значущість комерційної діяльності за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів і якості саме цього дійову рекламу і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання поку­пців. Якщо підприємством виготовляється складна техніка (машини та устатку­вання, автомобілі, комп’ютерну, розмножувальну, медичну, складну побутову техніку, інші вироби виробничо-технічного і споживчого призначення), то ним здійснюється післяпродажний сервіс, який передбачає пусконалагоджувальні роботи, гарантійне технічне обслуговування. Серед інтегрованих напрямів економічна діяльність включає: стратегічне та поточне планування, облік і звіт­ність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. А соціальна діяльність стосується процесів підвищення рівня професійної підготовки і компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового ко­лективу.