Зміст

Вступ

1. Функція міри вартості

2. Функція грошей, як засобу обігу

3. Гроші, як засіб платежу

4. Функція грошей як засобу нагромадження і заощадження

5. Світові гроші

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В сучасній економічній літературі сутність грошей, як правило, визначається через їх функції. Так Дж. Хікс вказував, що гроші визначаються своїми функціями. Функція являє собою конкретний прояв економічного явища, виражає основне призначення економічних законів, які діють в певній сфері економічних відносин.

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає п'ять їх функцій, проте вони мають різні погляди щодо суті кожної з них.

Ще помітніші розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських теорій. Не заперечуючи взагалі іс­нування функцій грошей, більшість із них визнають лише три функції й абстрагуються від решти. Разом з тим класики економічної теорії та деякі її представники кінця XIX — початку XX ст. теж визнавали п'ять функцій грошей. Отже, розглянемо п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей.


1. Функція міри вартості

Першою функцією грошей є функція міри вартості, тобто їх спроможність вимірювати вартість всіх товарів, служити посе­редником при визначенні ціни. Тільки наявність вартості у грошового товару забезпечує одночасну появу еквівалентів товару і грошей на протилежних полюсах та їх наступний обмін у відповідності із законом вартості в функції грошей як засіб обігу та платежу і світових грошей.

Ми використовуємо функцію міри вартості, коли, дивлячись на етикетку або в цінник, з'ясовуємо ціну товару чи послуги. В цей момент ми подумки зіставляємо ціну даного товару з іншими та з власними доходами і робимо певний вибір. Ця функція реалізується і під час торгу між покупцем і продавцем на вільному ринку, а також при визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в майбутньому.

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані за допомогою грошей тому, що вони як і гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння — абстрактну працю. Виражена в грошах вартість товару є ціною. Ціна або грошова форма товару — це форма лише ідеальна. Вартість взуття, одягу, автомобілів, відеомагнітофонів тощо існує хоча і невидимо в самих речах, вона виражається в їх відношенні до золота. Так як вираз товарних вартостей в золоті носить ідеальний характер, то для цієї операції може бути застосоване також лише уявне або ідеальне золото. Кожний товаровласник і товаровиробник знає, що він ще не перетворює свій товар в гроші, якщо надав їх вартості форму ціни і, що йому не потрібно ні граму реального золота для того, щоб виразити в ньому великий обсяг вартостей. Отже, свою функцію міри вартостей гроші виконують як уявні гроші, що подаються ідеально, тому що тут має місце лише ідеальний переказ товару в їх загальне вартісне буття. Хоча функцію міри вартості виконують гроші, що подаються лише уявно, ціна цілковито залежить від реального грошового матеріалу.

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. Масштаб цін не є новою функцією грошей. Це іншого роду функція — "природної субстанції" грошового матеріалу. Хоча речовинним носієм обох функцій с одне і те ж золото, гроші як міра вартості і як масштаб цін викопують дві різні функції, що різняться своєю природою.

Міра вартості — економічна функція грошей, що залежить від держави. Гроші як міра вартостей є суспільним вартісним еквівалентом, втіленням суспільне необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визначається законом вартості.

Масштаб цін має юридичний характер, залежить від волі держави і служить для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що надається товару як показник величини вартості, перетворюється в прейскурантну або ринкову ціну виражену в національній грошовій одиниці.

З розвитком світового ринкового господарства, поглибленням міжнародного розвитку праці і формуванням інтер­національної вартості товару функція міри вартості переростає у функцію інтернаціональної міри вартості. За допомогою інтернаціональної міри вартостей реалізується основна вимога товарного виробництва: гроші повинні забезпечувати абсолютну обмінність товару не тільки на національному, а і на світовому ринку. Завдяки цьому товари набувають порівнянності і абсолютної обмінності у світовому господарстві.

Все сказане справедливо для реальних грошей. Однак в сучасних умовах стан справ докорінно змінився. На зміну повноцінній монеті реальної вартості прийшли папірці, передували яким векселі і розписки ювелірів. Сучасні кредитні гроші не виконують в повній мірі свої класичні функції. Сучасні і ротові знаки є лічильними грошима, наділеними представницькою вартістю сукупної товарної маси, що знаходяться в обігу на ринку в данин момент. При цьому роль міри вартостей виконує сукупна товарна маса (визначена нами в якості загального еквівалента), між якою (ідеально, шляхом грошових знаків) і окремим товаром встановлюється реальне мінове співвідношення, необхідне останнім для обміну. Саме це співвідношення і закріплюється в якості ціни за допомогою кредитних білетів, функції виразу (фіксації) вартісних пропорцій. Таким чином, в процесі еволюції, функція грошей як міри вартості перетворилася у функцію фіксації вартісних пропорцій властиву кредитним грошам.


2. Функція грошей, як засобу обігу

Гроші у функції засобу обігу виконують роль посередника в товарній торгівлі, тобто, в русі товарів від продавців до покупців. Ця функція виробляється у грошей тоді, коли в суспільстві відбувається перехід від натурального обміну до регулярної торгівлі.

У ролі засобу обігу гроші стають постійним компонентом ринку. Формула торгового обміну увазі гроші в якості постійного посередника в русі товарів. Незліченна кількість роздільних актів Т-Д і Д-Т, взяте в сукупності, являє собою постійний процес руху Т-Д-Т (товар-гроші-товар). У той час як окремі грошові суми живуть скороминущої життям, нескінченно переходячи з рук в руки і ніде довго не затримуючись, вся сукупна грошова маса, яка перебуває в обігу, цієї сфери не покидає. Якщо товари надходять на ринок як тимчасові прибульці, тут же покидаючи його для використання в споживанні, гроші як засіб обігу присутні на ринку завжди і нікуди не йдуть.

Тепер саме в життя товару акт звернення стає епізодом, в той час як для грошей звернення перетворюється на спосіб їхнього існування.

Ставши втіленням цінності товарного світу, гроші виступають як претензія суспільства на відповідний обсяг товарної маси в якості споживчих вартостей. Ця маса включається в рух тільки тоді, коли громадська претензія на неї в особі грошей реалізується у вигляді попиту. Товари приходять в рух тільки за викликом грошей.

У кожній з незліченних угод купівлі-продажу покупець виступає для продавця в якості повноважного представника суспільства, підтверджуючи своєю покупкою потреба суспільства в даному продукті.

Функція засобу обігу виникає із здатності грошей переміщатися окремо від товарів в якості громадського втілення їх цінності, тобто з продовження і розвитку функції збереження цінності. Коли універсальна формула товарообміну Т-Д-Т розбивається на дві частини Т-Д, а потім Д-Т, це означає, що спочатку гроші виступають як засіб збереження цінності в першій частині угоди, а потім - як засіб обігу - в другій її частині.

Зробивши операцію Т-Д, продавець початкового товару може не знайти необхідного йому товару на даному ринку в даний час. Йому доведеться або повернутися на цей ринок через деякий час, або звернутися на інший ринок. Протягом усього, нехай навіть недовгого часу, поки він знайде і купить інший товар, гроші перебувають у його руках як засіб збереження цінності. Тільки, коли гроші перейдуть з рук цього товаровладельца, який виступає тепер як покупця, в руки продавця потрібного йому товару, відбудеться операція Д-Т, і гроші виступлять у функції засобу обігу.

Між першою і другою частинами угоди може існувати значний розрив, як у часі, так і в просторі. Економічна теорія трактує цей розрив як перший абстрактну можливість криз. Ця можливість отримає свою реалізацію в епоху капіталізму і кредитних грошей, коли порушення господарських пропорцій і викликані цим економічні кризи стануть регулярним явищем.

Розвиток масштабів та інтенсивності торгівлі призводить до того, що роль грошей в циклі руху товарів Т-Д-Т стає все більш короткочасною і скороминущої. Ця роль практично повністю зводиться до функції обігу, яку гроші виконують, безперервно переходячи з рук в руки. Однак і при цьому, застигаючи в одних руках навіть на короткий момент, гроші виступають в якості засобу збереження цінності.

У функції засобу обігу натуральні гроші поступово витісняються їх знаками, символами. Цей процес зайняв тривалу історичну епоху. Розширення і розвиток торгівлі призводить до появи монет, які в міру наростання і інтенсивності торгівлі у все більшій мірі сприймаються суспільством як знаки цінності завдяки їх скороминущої ролі в угодах купівлі-продажу. Ототожнення монет зі знаками цінності сприяло їх стирання в ході звернення, а також свідома псування монети державою з метою добування додаткового доходу від випуску грошей. В епоху капіталізму замість монет стали використовувати один з видів кредитних грошей - банкноти. Цей вид кредитних грошей спеціально призначений тільки для виконання функції засобу обігу. Для забезпечення стійкості банкнот в обігу їм дуже довго не вистачало власних властивостей кредитних грошей, і тому діяв принцип розміну банкнот на золото за номіналом. Через цей принцип забезпечувалися зв'язок і взаємодія металевої та кредитної грошової систем, що забезпечувало стійкість грошової сфери.

Якщо умова вільного розміну дотримувалося, то у внутрішньому обігу банкноти виступали рівноцінними замінниками золотих монет. Маючи на увазі цю умову, можна вважати, що стосовно до епохи золотого стандарту (у тих країнах і в той час, коли він діяв), мова йде про функціонування двох грошових систем, коли золото продовжувало діяти як міра цінності і засіб збереження цінності, а в обігу його замінювали розмінні на золото кредитні гроші у формі банкнот. Відповідність кількості грошей в обігу цінності звертаються товарів забезпечувалося поряд із зростанням обсягу кредитних грошей відтоком або припливом золота з обігу, шляхом переходу золотих монет в скарб і назад, а також шляхом розміну на золото банкнот і вкладів.

Оскільки банкноти, будучи кредитними грошима, не мають власної цінності, а є її знаком, їх функціонування вимагає громадської гарантії. Повноваження випускати банкноти з часом прийняло на себе держава в особі Центрального банку, яке встановлювало їх золотий вміст і гарантувало суспільству, тобто всім фізичним та юридичним особам, вільний обмін банкнот на золото.

Але на відміну від карбування монет, коли держава тим самим тільки підтверджувало (засвідчувало) своєю владою укладену в монеті золотий вміст, при зверненні банкнот держава не тільки встановлювало певну відповідність між ними і золотом, а й брало на себе обов'язок підтримувати це відповідність. Це означало, що, використовуючи дану форму грошей як засобу обігу, держава вимушено було брати на себе зобов'язання дбати про перебування грошей в іншої необхідної формі - засоби збереження цінності. Це друга умова забезпечувалося шляхом освіти (або розширення) державного централізованого запасу золота, призначеного виключно для монетарних цілей, тобто централізованих офіційних золотих резервів.

Вперше банкноти почали випускатися в кінці XVII в. в порядку обліку векселів. У сучасних умовах банкноти продовжують діяти в якості готівки і виконують функцію засобу обігу вже без зв'язку із золотом.

Від банкнот необхідно відрізняти державні паперові гроші. Хоча і ті, й інші друкуються на папері, між ними є принципові відмінності по суті. Банкноти, як і інші види кредитних грошей, виникають з господарської діяльності і висловлюють цінність реально існуючих товарних ресурсів.

Паперові гроші спочатку випускалися як знаки золота і срібла. Їх поява зазначено в XIII в. в Китаї. Періоди випуску паперових грошей мали місце в XVII-XIX ст. в державах Європи і в Північній Америці. Вони випускалися в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. (Массачусетс) і у Франції, де зверталися з 1716 по 1721 Паперові гроші функціонували у вигляді "континентальних" грошей в Сполучених Штатах Америки в період з 1775 по 1780 р., ассігнатов епохи Великої Французької революції (1789-1797 рр..), нерозмінних на золото банкнот в Англії (1797-1815 рр..), гринбеков США (1861-1879 рр..). В Австрії зародження паперових грошей відноситься до 1762 р., в Росії - 1769 р., Італії - 1866 У Пруссії паперові гроші у вигляді квитків казначейства з'явилися в 1806 р. Таким чином, обіг паперових грошей було характерним для всіх провідних держав світу. Паперове грошовий обіг існувало практично у всіх воюючих країнах в період першої світової війни. Паперові гроші, представлені совзнаками, мала і Радянська Росія періоду військового комунізму.

Державні паперові гроші не мають міцної економічної основи. Вони не пов'язані з потребами ринку. Державні паперові гроші - це знаряддя обігу, що випускаються державою для повного або часткового фінансування його витрат, для забезпечення додаткового до податків джерела доходів держави. Державні паперові гроші вводяться в обіг з примусовим курсом. Держава силою своєї влади оголошує такі гроші законним платіжним засобом і примушує населення приймати їх по оголошеним курсом. Державні паперові гроші служать претензією держави на певну частину обертається на ринку товарної маси. В якості такої претензії державні паперові гроші можуть бути забезпечені або не забезпечені належить державі майном чи активами. Якщо випуск державних паперових грошей здійснюється під забезпечення золото-валютними резервами, землею, іншим державним майном або облігаціями державної позики, то такі гроші являють собою державний кредит. Якщо ж державні паперові гроші випускаються без будь-якого забезпечення, це означає безпосереднє і безоплатне вилучення державою на свою користь частини суспільного багатства, здійснюване в прихованій формі.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 18

Безкоштовна робота

Закрити

Функції грошей

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.