План

Вступ

1. Поняття господарської діяльності

1.1. Господарська діяльність та господарські відносини

1.2. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин

2. Види господарської діяльності

2.1. Підприємницька (комерційна) діяльність

2.2. Непідприємницька (некомерційна) діяльність

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Ще здавна люди займались виготовленням товарів, наданням послуг чи виконанням певних робіт. З часом цей процес як й інші суспільні процеси вимагає регулювання, зокрема правового. Сьогодні дані процеси мають назву «господарська діяльність» та знаходять своє відображення у нормативній базі України. Дана тема є досить проблематичною, адже не кожне виготовлення товарів, надання послуг чи виконання робіт можна віднести до господарської діяльності та й існує розподіл господарської діяльності на види залежно від поставленої мети діяльності щодо результату.

З частини 2 статті 3 Господарського кодексу України, ми маємо наступне - господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). [2]

Тобто метою господарської діяльності в цілому є отримання прибутку або ж задоволення власних потреб без мети отримання прибутку.

Об'єкт дослідження — в науці під ним розуміють головне поле докладання зусиль вчених. В одній науці (науковому напрямку) може бути кілька об'єктів досліджень, які складають логічно пов'язані сутності й мету досліджень у цій науці (науковому напрямку).

В даній курсовій роботі об'єкт - господарювання як сфера економіки.

Предмет пізнання — це досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкта.

В даному випадку, предмет – це безпосередньо господарська діяльність та її види.

У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого — пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел.

Отже, завданням господарської діяльності є пошук нових можливостей, форм виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів з різних джерел, а також самостійне створення інновацій та пошук нових джерел ресурсів.

Питання господарської діяльності, зокрема підприємництва знайшло своє відображення у наукових працях набагато раніше ніж почало унормовуватись.

Вперше в науковий обіг поняття «підприємництво» було введено англійським вченим Річардом Канті Льоном (1680–1734 рр.).

Американські вчені К. Макконнелл і С. Брю, автори підручника «Економікс», розглядають підприємництво як особливий вид діяльності, в основі якої лежить ряд неодмінних умов і вимог.

По-перше, підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару, послуги. Виконуючи роль свічки запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою.

По-друге, підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у процесі виробництва чи товарів, послуг, ті нерутинні рішення, які й визначають курс діяльності підприємства.

По-третє, підприємець — це новатор, особа, яка прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації підприємства.

Нарешті, по-четверте, підприємець — це людина, що йде на ризик. Він ризикує не тільки своїм часом, працею, діловою репутацією, але й вкладеними коштами — своїми власними і або компаньйонів-акціонерів.

У вітчизняній економічній науці найповніше підприємництво окреслив З. С. Варналій:

«Підприємництво як економічна категорія — є особливий тип господарювання, де головним суб'єктом є підприємець, який раціонально поєднує (комбінує) фактори виробництва на інноваційній основі і власній відповідальності, організує і керує виробництвом з метою одержання підприємницького доходу».

Головна цінність цього визначення полягає в тому, що в ньому називається дві головні ознаки підприємництва:

по-перше, це особливий тип господарника за своїми новаторськими здібностями;

по-друге, успіх побудовано на інноваційній діяльності.

У підручнику російського видання 2000 року із серії «Вища освіта» групи авторів під ред. М. Г. Лапусти «Підприємництво» сказано:

«Підприємництво — вільне економічне господарювання в різних сферах діяльності (крім заборонених законодавчими актами), здійснюване суб'єктами ринкових відносин з метою задоволення потреб конкретних споживачів і суспільства в товарах (роботах і послугах) та одержання прибутку (доходу), необхідних для саморозвитку власної справи (підприємства) і забезпечення фінансових обов'язків перед бюджетами й іншими господарюючими суб'єктами».

І далі: «Підприємництво — це принципово новий тип господарювання, який базується на інноваційному поводженні власників підприємства, на умінні знаходити і використовувати ідеї, утілювати їх у конкретні підприємницькі проекти…».

Слід також не забувати про інші види господарської діяльності про які далі піде мова.

1. Поняття господарської діяльності

1.1. Господарська діяльність та господарські відносини.

Станом на сьогодні, визначення поняття «господарська діяльність» міститься у нормативно правових актах та законах України.

Закон України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність", у ст. 1 якого знаходимо таке визначення: "Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару" [5]

Згідно зі ст.З ГК під господарською діяльністю в Господарському кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. [2]

У цьому визначенні можна виділити кілька ознак господарської діяльності. Насамперед саме слово "діяльність" означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об'єднань, спрямовані та досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою — задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар.

Особливістю господарської діяльності є також її суб'єкти - не будь-які особи, а лише ті з них, які, відповідно до вимог Господарського кодексу, визнаються суб'єктами господарювання. Діяльність таких осіб здійснюється не тільки в їх власних (приватних) інтересах (зазвичай з метою отримання прибутку від реалізації вироблених благ), айв інтересах суспільства (для задоволення певних суспільних потреб в продукції, роботах, послугах). Задоволення суспільних потреб у певних благах вимагає від виробника відповідних знань, навичок, організації, засобів, що зумовлює професійні засади здійснення господарської діяльності. Отже, ознаками господарської діяльності є такі:

* сфера здійснення - суспільне виробництво (господарська сфера);

* зміст - виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб - споживачів у широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб'єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб);

* передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару;

* професійні засади здійснення такої діяльності;

* спеціальний суб'єкт, який повинен зазвичай мати статус суб'єкта господарювання (набуття цього статусу завершується, як правило, державною реєстрацією в загальному та/або спеціальному порядку);

* поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності) та публічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів - в отриманні певних благ;

* держави - в отриманні прибутків та інших обов'язкових платежів від суб'єктів господарювання;

* територіальної громади:

1) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб'єктами господарювання до господарської діяльності;

2) в задоволенні потреб громади в певних роботах, послугах, продукції;

3) в участі суб'єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої;

4) у сплаті місцевих податків і зборів тощо;

* значний рівень державного (включаючи й нормативно-правове) регулювання, що зумовлено попередньою ознакою (приватні інтереси суб'єкта господарювання - виробника задовольняються за рахунок суспільних інтересів - необхідності задоволення потреб споживачів у певних видах товарів, робіт, послуг);

* державне регулювання має на меті вирішення подвійного завдання;

* з одного боку, стимулювати господарську (насамперед підприємницьку) діяльність і забезпечити оптимальні умови для функціонування її суб'єктів, а з іншого, - захистити суспільство, значні його верстви (насамперед споживачів) від зловживань з боку підприємців, які вдаються до несумлінної поведінки з метою зменшення своїх видатків та отримання найбільших прибутків.

Класичні ознаки господарської діяльності, наголошуючи на її суспільно корисному характері також наводить авторитетний український учений В. С. Щербина: «Суспільно корисна господарська діяльність:

по-перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

по-друге, виконується на професійних засадах;

по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар;

по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо)».

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничі відносини — це відносини між суб'єктами господарювання, що виникають при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Ці відносини складаються при здійсненні господарської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. При характеристиці господарсько-виробничих відносин визначальними є категорії «суб'єкти господарювання» і «господарська діяльність».

Суб'єкти господарювання визначено та їхній правовий статус регламентовано у розділі II Господарського кодексу, господарська діяльність — у ч.І ст.З ГК.

Господарсько-виробничі відносини можуть мати як майновий, так і немайновий характер, при цьому майнові господарські відносини є переважними. Господарсько-виробничі відносини є відносинами горизонтального типу між рівноправними суб'єктами господарювання, які не підпорядковані один одному.

Ці відносини є визначальними в сфері господарської діяльності, що одержали правове регулювання в Господарському кодексі.

Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відмінною рисою організаційно-господарських відносин є те, що це відносини між нерівноправними суб'єктами, один із яких (суб'єкт організаційно-господарських повноважень) наділений владними повноваженнями стосовно іншого суб'єкта (суб'єкта господарювання). Зокрема, такі відносини виникають при здійсненні компетентними державними органами функцій контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. Це відносини вертикального типу, що складаються в сфері управління.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

У сфері виробництва між внутрішніми підрозділами суб'єктів господарювання виникають внутрішньогосподарські відносини, у які вони вступають між собою та з суб'єктом господарювання, до складу якого вони входять. Суб'єктами внутрішньогосподарських відносин є суб'єкти господарювання та їхні структурні підрозділи. Це відносини двоякого типу:

а) між суб'єктом господарювання та його структурними підрозділами;

б) між різними структурними підрозділами суб'єкта господарювання.

Як і любим суспільним відносинам, відносинам у сфері господарювання є притаманні певні принципами, тобто основні положення якими вони керуються при своєму виникненні та реалізації.

Загальні принципи господарювання відображені в однойменній статті 6 Господарського кодексу України:

Загальними принципами господарювання в Україні є:

* забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

* свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

* вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

* обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

* захист національного товаровиробника;

* заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 26

Безкоштовна робота

Закрити

Господарська діяльність, поняття та види

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.