Бухгалтерський облік 4
Зміст
1. Бухгалтерський баланс, його структура, зміст і його зміни під впливом господарських операцій.
2. Предмет судово-бухгалтерської експертизи.
• Поняття про судові експертизи
• Предмет судово-бухгалтерської експертизи
• Висновок експерта-бухгалтера
3. Використана література.
Обліковий регістр - це спеціальна таблиця, яка призначена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, з метою накопичення та зберігання облікової інформації. До них відносяться носії інформації спеціального формату у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, за допомогою яких здійснюється хронологічне і систематичне накопичення та узагальнення інформації
Для одержання зведених даних про величину оборотів і залишків на рахунках, а також для перевірки правильності і повноти записів облікових даних використовуються (залежно від форми бухгалтерського обліку) оборотні відомості, журнали-ордери, машинограми. Вони складаються на підставі синтетичних та аналітичних рахунків. Оборотні відомості, журнали-ордери та машинограми узагальнюють дані поточного обліку на бухгалтерських рахунках, встановлюють взаємозв'язок між рахунками і балансом.
Схему оборотної відомості у бухгалтерському обліку розглянемо на прикладі таблиці.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках є формою узагальнення даних поточного обліку, що використовується для перевірки записів на рахунках, складання балансу, а також для ознайомлення з господарською діяльністю підприємства.
Контроль за правильністю записів на синтетичних рахунках за допомогою оборотної відомості побудований на наявності таких трьох рівностей підсумків: початкового сальдо по дебету і кредиту, оборотів по дебету і кредиту за звітний місяць, а також кінцевого сальдо по дебету і кредиту (див. табл. 2).
Таблиця 2.
Оборотна відомість по рахунках синтетичного обліку за січень 2000 р., млн. гри.
Найменування рахунку | Сальдо на 1 січня | Оборот за січень | Сальдо на 1 лютого | |||
дебет | кредит | дебет | кредит | дебет | Кредит | |
Основні засоби | 40,5 | - | 2,7 | - | 43,2 | - |
Виробничі запаси | 10,7 | - | 1,5 | 4,2 | 8,0 | - |
Виробництво | 3,5 | - | 2,7 | - | 6.2 | - |
Каса | 0,5 | - | 1,4 | 0,8 | 1,1 | - |
Рахунки у банках | 15,8 | - | - | 4,3 | 11.5 | - |
Розрахунки з постачальниками | - | 6,7 | 4,3 | - | - | 2,4 |
Статутний капітал | - | 55,3 | - | 2,0 | - | 57,3 |
Нерозподілений прибуток | - | 9.0 | 1,0 | 2,3 | - | 10,3 |
РАЗОМ | 71,0 | 71,0 | 13,6 | 13,6 | 70,0 | 70,0 |
Рівність підсумків початкового сальдо по дебету, і кредиту обумовлена, з одного боку, сукупністю рахунків активу балансу, які мають дебетове сальдо, і, з другого боку, сукупністю рахунків пасиву балансу, які мають кредитове сальдо. Відомо, що в балансі підсумки активу і пасиву рівні завжди.
Рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту за поточний місяць в оборотній відомості обумовлена застосуванням при відображенні господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку методу подвійного запису. Сума записів по дебету рахунків повинна дорівнювати сумі записів по кредиту.
Відсутність рівності оборотів по дебету і кредиту за підсумками оборотної відомості може свідчити як про помилки, спричинені порушенням застосування методу подвійного запису, так і про ознаку можливих зловживань. З метою контролю за правильністю відображення операцій і виправлення помилки, а також для підтвердження або спростування відомостей про зловживання необхідно перевірити підсумки оборотної відомості і порівняти їх з підсумками реєстрації записів на синтетичних рахунках, а також з даними документів, на підставі яких зроблено ці записи.
Сальдо по оборотній відомості на початок наступного місяця використовують для заповнення нового балансу.
Оборотні відомості складаються також і за аналітичними рахунками.
Правильне використання в обліку тих чи інших рахунків, уміння аналізувати відображені на них господарські операції багато в чому залежить від чіткого уявлення про Їх економічний зміст, призначення та структуру. Тому виникає необхідність в Їх класифікації за різними ознаками.
За призначенням та структурою розрізняють:
рахунка для обліку господарських ресурсів та джерел їх формування;
рахунки для обліку господарських процесів.
Серед рахунків, що відображають облік господарських засобів та Їх джерел, виділяють основні та регулюючі.
Основні рахунки, у свою чергу, поділяються на інвентарні, грошові, рахунки капіталу та зобов'язань, а також розрахункові.
Інвентарні рахунки призначені для обліку й контролю за станом і рухом матеріальних цінностей. У відношенні до балансу бувають тільки активними. Інвентарними є, наприклад, такі рахунки: № 10 «Основні засоби», № 20 «Виробничі запаси», «Товари» тощо.
За допомогою грошових рахунків здійснюється облік грошових коштів підприємства та контроль за їх рухом». Це, наприклад, рахунки № 3О «Каса», № 31 «Рахунки в банках» та ін. Грошові рахунки відображають готівку в касі підприємства та грошові кошти підприємства на рахунках у банку. Вони бувають тільки активними.
Рахунки капіталу та зобов'язань призначені для обліку джерел господарських ресурсів, виділених підприємству для здійснення господарської діяльності. До них належать рахунки № 40 «Статутний капітал», № 41 «Пайовий капітал», .№ 44 «Нерозподілений прибуток», № 49 «Страхові резерви» тощо. Усі ці рахунки є пасивними.
Розрахункові рахунка призначені для обліку розрахунків з різними підприємствами та особами. Розрахункові рахунки бувають активними, пасивними та активно-пасивними. До активних розрахункових рахунків належить, наприклад, рахунок № 37 «Розрахунки з підзвітними особами». До пасивних розрахункових рахунків належать рахунки № 66 «Розрахунки по оплаті праці», № 63 «Розрахунки з постачальниками» і т. ін. До розрахункових активно-пасивних рахунків відноситься рахунок № 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
Регулюючі рахунки призначені для уточнення та коректування оцінки засобів або джерел їх формування в поточному обліку. Таким рахунком є, наприклад, пасивний рахунок № 13 «Знос необоротних активів».
Рахунки, які використовуються для обліку господарських процесів та результатів виконання плану, поділяються на розподільні, калькуляційні та порівняльні.
Розподільні рахунки призначені для контролю за витратами підприємства і забезпечення правильності їх розподілу. Вони поділяються на збірно-розподільні й бюджетно-розподільні.
До збірно-розподільних належать рахунки, за допомогою яких здійснюється попередній облік окремих видів видатків з подальшим їх розподілом за призначенням на інші рахунки. Ці рахунки, як правило, на кінець місяця не мають залишку і тому в балансі не відображаються. Це такі рахунки, як № 91 «Загально-виробничі витрати», № 93 «Витрати на збут» тощо.
Бюджетно-розподільним рахунком є, наприклад, активний рахунок №39 «Витрати майбутніх періодів», який призначений для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Такий розподіл витрат необхідний для визначення точної калькуляції собівартості виробництва продукції та визначення фінансових результатів господарської діяльності.
Калькуляційні рахунки використовуються для обліку всіх витрат, пов'язаних з виробничим процесом, з подальшим визначенням фактичної собівартості виготовленої продукції. Вони завжди активні. До цієї групи відноситься рахунок № 23 «Виробництво».
Порівняльні рахунки призначені для контролю за господарськими операціями і для виявлення фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Вони поділяються на операційно-результативні та фінансово-результативні.
Операційно-результативні рахунки необхідні для визначення фінансового результату господарської операції. Ці рахунки є активно-пасивними. До операційно-результативних рахунків належить рахунок № 70 «Доходи від реалізації». По дебету цього рахунку записуються суми непрямих податків та зборів, а по кредиту - сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів.
Фінансово-результативні рахунки використовуються для обліку і відображення кінцевого фінансового результату всієї діяльності підприємства. Фінансово-результативним є рахунок «Фінансові результати». Кредитове сальдо по цьому рахунку відображає суму доходів від реалізації готової продукції тощо, а дебетове - суму собівартості реалізованої продукції. Таким чином, цей рахунок є активно-пасивним.
Для обміну і контролю господарських операцій, що відображають рух активів, власного капіталу та зобов'язань, необхідна єдина система рахунків бухгалтерського обліку. Єдність системи бухгалтерського обліку досягається саме завдяки застосуванню науково обґрунтованого плану рахунків.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» від 28 жовтня 1998 року № 1706 розроблено новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, установ, організацій, який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зі змінами та доповненнями згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.122002 р. № 5012). Він являє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку з метою накопичення облікової інформації, необхідної користувачам для прийняття управлінських рішень.
План рахунків бухгалтерського обліку забезпечує складання балансу та бухгалтерської звітності за даними бухгалтерських рахунків, отримання інформації внутрішніми та зовнішніми користувачами, задоволення їх інформаційних потреб тощо. Він тісно пов'язаний зі структурою балансу та звіту про фінансові результати, які встановлені відповідними національними стандартами бухгалтерського обліку.
У плані рахунків усі рахунки згруповані за їх економічним змістом у відповідні розділи:
Розділ І. Балансові рахунки.
Розділ П. Позабалансові рахунки.
Розділ І «Балансові рахунки» включає такі класи:
Клас 1. Необоротні активи.
Клас 2. Запаси.
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.
Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань.
Клас 5. Довгострокові зобов'язання.
Клас 6. Поточні зобов'язання.
Клас 7. Доходи і результати діяльності.
Клас 8. Витрати за елементами.
Клас 9. Витрати діяльності.
Розділ II «Позабалансові рахунки» представлений нульовим класом такої самої назви.
Для кожного рахунку встановлено умовне цифрове позначення, за яким кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну складову: клас, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, код 311 означає:
З - Клас 3. «Кошти, розрахунки та інші активи»;
1 - Синтетичний рахунок «Рахунки в банках»;
1 - Субрахунок «Поточні рахунки в національній валюті».
Як було зазначено вище, структура Плану рахунків тісно пов'язана із структурою балансу та звіту про фінансові результати. Цей зв'язок полягає в тому, що залишки по рахунках класів 1-3 відображаються у розділах активу балансу, а залишки по рахунках класів 4-6 - у розділах пасиву балансу. За даними рахунків класів 7-9 складається безпосередньо звіт про фінансові результати.
Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств. Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Такі суб'єкти господарювання можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами», або в порядку, який наведено вище.
Рахунки класу «0» надають інформацію, яка передбачена у примітках до фінансових звітів.
Для забезпечення правильного використання рахунків у Плані рахунків наведена Інструкція щодо його застосування, в якій містяться типові кореспонденції рахунків.
При відображенні господарських операцій у бухгалтерському обліку можуть бути допущені помилки як в аналітичному, так і в синтетичному обліку, що є порушенням вимоги, точного відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій. Отже, при виявленні в записах аналітичних і синтетичних рахунків помилок необхідно негайно виправити, причому не довільно, а відповідним способом, як-от: коректурний, «червоне сторно», додаткова проводка.
Помилка, допущена в картках аналітичного обліку, виправляється коректурним способом: неправильний запис або сума закреслюється, виправлення застережується написом «виправлено» і засвідчується підписом особи, яка зробила це виправлення.
В облікових регістрах, а саме у записах на синтетичних рахунках за минулий звітний період, помилки виправляються способом «червоного сторно».
Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, у якій помилка, неправильний запис (кореспонденція рахунків, сума) анулюється шляхом повторення його запису червоним кольором, а нижче робиться правильний запис, але вже звичайним темним кольором. Цей спосіб виправлення помилок застосовується у випадках, коли на рахунках бухгалтерського обліку помилково завищена сума запису, а також, коли записи проведені не по відповідних кореспондуючих рахунках. У бухгалтерському обліку вважається, що суми, записані червоними чорнилами (пастою), є негативними (сторнованими), і при виведенні оборотів на рахунках вони віднімаються від загальних підсумків.
Спосіб додаткової проводки застосовується у тих випадках, коли в дебеті та кредиті рахунків записана менша, ніж потрібно, сума. Цей метод полягає в тому, що на кореспондуючих рахунках записується сума, яка складає різницю між правильною сумою і сумою, відображеною в рахунках. При виправленні помилки за допомогою додаткової проводки записи робляться звичайними чорнилами. Сума додаткового запису при підрахунку оборотів додається до загальної суми оборотів.
Треба мати на увазі, що методи «червоне сторно» та додаткова проводка можуть бути застосовані на підставі обґрунтованої довідки бухгалтерії з вказівкою запису, який виправляється, і правильної суми.
Баланс і звітність будь-якого підприємства є основним джерелом даних для оцінки стану збереження матеріальних цінностей і грошових коштів, а також самостійним джерелом доказів у справах про розкрадання майна підприємств.
У П(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість» визначені методологічні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість і її розкриття у фінансовій звітності та наведена її класифікація.
Існує декілька видів дебіторської заборгованості:
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно групувати за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди.