Зміст

1. Бухгалтерський баланс, його структура, зміст і його зміни під впливом господарських операцій.

2. Предмет судово-бухгалтерської експертизи.

• Поняття про судові експертизи

• Предмет судово-бухгалтерської експертизи

• Висновок експерта-бухгалтера

3. Використана література.

Обліковий регістр - це спеціальна таблиця, яка при­значена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, з метою на­копичення та зберігання облікової інформації. До них відносяться носії інформації спеціального формату у ви­гляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, за допомогою яких здійснюється хронологічне і система­тичне накопичення та узагальнення інформації

Для одержання зведених даних про величину оборотів і залишків на рахунках, а також для перевірки правиль­ності і повноти записів облікових даних використовують­ся (залежно від форми бухгалтерського обліку) оборотні відомості, журнали-ордери, машинограми. Вони склада­ються на підставі синтетичних та аналітичних рахунків. Оборотні відомості, журнали-ордери та машинограми узагальнюють дані поточного обліку на бухгалтерських рахунках, встановлюють взаємозв'язок між рахунками і балансом.

Схему оборотної відомості у бухгалтерському обліку розглянемо на прикладі таблиці.

Оборотна відомість по синтетичних рахунках є фор­мою узагальнення даних поточного обліку, що викорис­товується для перевірки записів на рахунках, складання балансу, а також для ознайомлення з господарською ді­яльністю підприємства.

Контроль за правильністю записів на синтетичних ра­хунках за допомогою оборотної відомості побудований на наявності таких трьох рівностей підсумків: початко­вого сальдо по дебету і кредиту, оборотів по дебету і кредиту за звітний місяць, а також кінцевого сальдо по дебету і кредиту (див. табл. 2).

Таблиця 2.

Оборотна відомість по рахунках синтетичного обліку за січень 2000 р., млн. гри.

Найменування рахунку Сальдо на 1 січня Оборот за січень Сальдо на 1 лютого
дебет кредит дебет кредит дебет Кредит
Основні засоби 40,5 - 2,7 - 43,2 -
Виробничі запаси 10,7 - 1,5 4,2 8,0 -
Виробництво 3,5 - 2,7 - 6.2 -
Каса 0,5 - 1,4 0,8 1,1 -
Рахунки у банках 15,8 - - 4,3 11.5 -
Розрахунки з поста­чальниками - 6,7 4,3 - - 2,4
Статутний капітал - 55,3 - 2,0 - 57,3
Нерозподілений прибуток - 9.0 1,0 2,3 - 10,3
РАЗОМ 71,0 71,0 13,6 13,6 70,0 70,0

Рівність підсумків початкового сальдо по дебету, і кредиту обумовлена, з одного боку, сукупністю рахунків активу балансу, які мають дебетове сальдо, і, з другого боку, сукупністю рахунків пасиву балансу, які мають кредитове сальдо. Відомо, що в балансі підсумки активу і пасиву рівні завжди.

Рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту за по­точний місяць в оборотній відомості обумовлена засто­суванням при відображенні господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку методу подвійного за­пису. Сума записів по дебету рахунків повинна дорівню­вати сумі записів по кредиту.

Відсутність рівності оборотів по дебету і кредиту за підсумками оборотної відомості може свідчити як про помилки, спричинені порушенням застосування методу подвійного запису, так і про ознаку можливих зловжи­вань. З метою контролю за правильністю відображення операцій і виправлення помилки, а також для підтвер­дження або спростування відомостей про зловживання необхідно перевірити підсумки оборотної відомості і по­рівняти їх з підсумками реєстрації записів на синтетич­них рахунках, а також з даними документів, на підставі яких зроблено ці записи.

Сальдо по оборотній відомості на початок наступного місяця використовують для заповнення нового балансу.

Оборотні відомості складаються також і за аналітич­ними рахунками.

Правильне використання в обліку тих чи інших ра­хунків, уміння аналізувати відображені на них господар­ські операції багато в чому залежить від чіткого уявлен­ня про Їх економічний зміст, призначення та структуру. Тому виникає необхідність в Їх класифікації за різними ознаками.

За призначенням та структурою розрізняють:

рахунка для обліку господарських ресурсів та дже­рел їх формування;

рахунки для обліку господарських процесів.

Серед рахунків, що відображають облік господарських засобів та Їх джерел, виділяють основні та регулюючі.

Основні рахунки, у свою чергу, поділяються на ін­вентарні, грошові, рахунки капіталу та зобов'язань, а також розрахункові.

Інвентарні рахунки призначені для обліку й контро­лю за станом і рухом матеріальних цінностей. У відно­шенні до балансу бувають тільки активними. Інвентар­ними є, наприклад, такі рахунки: № 10 «Основні засоби», № 20 «Виробничі запаси», «Товари» тощо.

За допомогою грошових рахунків здійснюється облік грошових коштів підприємства та контроль за їх рухом». Це, наприклад, рахунки № 3О «Каса», № 31 «Рахунки в банках» та ін. Грошові рахунки відображають готівку в касі підприємства та грошові кошти підприємства на ра­хунках у банку. Вони бувають тільки активними.

Рахунки капіталу та зобов'язань призначені для об­ліку джерел господарських ресурсів, виділених підпри­ємству для здійснення господарської діяльності. До них належать рахунки № 40 «Статутний капітал», № 41 «Па­йовий капітал», .№ 44 «Нерозподілений прибуток», № 49 «Страхові резерви» тощо. Усі ці рахунки є пасивними.

Розрахункові рахунка призначені для обліку розрахунків з різними підприємствами та особами. Розрахун­кові рахунки бувають активними, пасивними та активно-пасивними. До активних розрахункових рахунків нале­жить, наприклад, рахунок № 37 «Розрахунки з підзвіт­ними особами». До пасивних розрахункових рахунків належать рахунки № 66 «Розрахунки по оплаті праці», № 63 «Розрахунки з постачальниками» і т. ін. До розра­хункових активно-пасивних рахунків відноситься раху­нок № 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Регулюючі рахунки призначені для уточнення та ко­ректування оцінки засобів або джерел їх формування в поточному обліку. Таким рахунком є, наприклад, пасив­ний рахунок № 13 «Знос необоротних активів».

Рахунки, які використовуються для обліку господар­ських процесів та результатів виконання плану, поділя­ються на розподільні, калькуляційні та порівняльні.

Розподільні рахунки призначені для контролю за ви­тратами підприємства і забезпечення правильності їх роз­поділу. Вони поділяються на збірно-розподільні й бю­джетно-розподільні.

До збірно-розподільних належать рахунки, за допомо­гою яких здійснюється попередній облік окремих видів видатків з подальшим їх розподілом за призначенням на інші рахунки. Ці рахунки, як правило, на кінець місяця не мають залишку і тому в балансі не відображаються. Це такі рахунки, як № 91 «Загально-виробничі витрати», № 93 «Витрати на збут» тощо.

Бюджетно-розподільним рахунком є, наприклад, ак­тивний рахунок №39 «Витрати майбутніх періодів», який призначений для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають від­несенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Такий розподіл витрат необхідний для визначення точної каль­куляції собівартості виробництва продукції та визначен­ня фінансових результатів господарської діяльності.

Калькуляційні рахунки використовуються для обліку всіх витрат, пов'язаних з виробничим процесом, з по­дальшим визначенням фактичної собівартості виготов­леної продукції. Вони завжди активні. До цієї групи від­носиться рахунок № 23 «Виробництво».

Порівняльні рахунки призначені для контролю за господарськими операціями і для виявлення фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Вони поділяються на операційно-результативні та фінансово-результативні.

Операційно-результативні рахунки необхідні для визначення фінансового результату господарської опе­рації. Ці рахунки є активно-пасивними. До операційно-результативних рахунків належить рахунок № 70 «Дохо­ди від реалізації». По дебету цього рахунку записуються суми непрямих податків та зборів, а по кредиту - сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для обліку і відображення кінцевого фінансового резуль­тату всієї діяльності підприємства. Фінансово-результа­тивним є рахунок «Фінансові результати». Кредитове сальдо по цьому рахунку відображає суму доходів від реалізації готової продукції тощо, а дебетове - суму со­бівартості реалізованої продукції. Таким чином, цей ра­хунок є активно-пасивним.

Для обміну і контролю господарських операцій, що відображають рух активів, власного капіталу та зобов'я­зань, необхідна єдина система рахунків бухгалтерського обліку. Єдність системи бухгалтерського обліку досяга­ється саме завдяки застосуванню науково обґрунтовано­го плану рахунків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» від 28 жовтня 1998 року № 1706 розроблено новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підпри­ємств, установ, організацій, який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зі змінами та доповненнями згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.122002 р. № 5012). Він являє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, який визначає орга­нізацію всієї системи бухгалтерського обліку з метою накопичення облікової інформації, необхідної користу­вачам для прийняття управлінських рішень.

План рахунків бухгалтерського обліку забезпечує складання балансу та бухгалтерської звітності за даними бухгалтерських рахунків, отримання інформації внутріш­німи та зовнішніми користувачами, задоволення їх ін­формаційних потреб тощо. Він тісно пов'язаний зі струк­турою балансу та звіту про фінансові результати, які встановлені відповідними національними стандартами бухгалтерського обліку.

У плані рахунків усі рахунки згруповані за їх економічним змістом у відповідні роз­діли:

Розділ І. Балансові рахунки.

Розділ П. Позабалансові рахунки.

Розділ І «Балансові рахунки» включає такі класи:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань.

Клас 5. Довгострокові зобов'язання.

Клас 6. Поточні зобов'язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Витрати за елементами.

Клас 9. Витрати діяльності.

Розділ II «Позабалансові рахунки» представлений ну­льовим класом такої самої назви.

Для кожного рахунку встановлено умовне цифрове позначення, за яким кожна цифра у коді рахунку визна­чає відповідну складову: клас, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, код 311 означає:

З - Клас 3. «Кошти, розрахунки та інші активи»;

1 - Синтетичний рахунок «Рахунки в банках»;

1 - Субрахунок «Поточні рахунки в національній ва­люті».

Як було зазначено вище, структура Плану рахунків тісно пов'язана із структурою балансу та звіту про фі­нансові результати. Цей зв'язок полягає в тому, що за­лишки по рахунках класів 1-3 відображаються у розді­лах активу балансу, а залишки по рахунках класів 4-6 - у розділах пасиву балансу. За даними рахунків класів 7-9 складається безпосередньо звіт про фінансові резуль­тати.

Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підпри­ємств. Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємни­цтва, а також інших організацій, діяльність яких не спря­мована на ведення комерційної діяльності. Такі суб'єкти господарювання можуть вести бухгалтерський облік ви­трат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами», або в порядку, який наведено вище.

Рахунки класу «0» надають інформацію, яка передба­чена у примітках до фінансових звітів.

Для забезпечення правильного використання рахун­ків у Плані рахунків наведена Інструкція щодо його за­стосування, в якій містяться типові кореспонденції ра­хунків.

При відображенні господарських операцій у бухгал­терському обліку можуть бути допущені помилки як в аналітичному, так і в синтетичному обліку, що є пору­шенням вимоги, точного відображення у бухгалтерсько­му обліку господарських операцій. Отже, при виявленні в записах аналітичних і синтетичних рахунків помилок необхідно негайно виправити, причому не довільно, а відповідним способом, як-от: коректурний, «червоне сторно», додаткова проводка.

Помилка, допущена в картках аналітичного обліку, виправляється коректурним способом: неправильний за­пис або сума закреслюється, виправлення застережується написом «виправлено» і засвідчується підписом особи, яка зробила це виправлення.

В облікових регістрах, а саме у записах на синтетич­них рахунках за минулий звітний період, помилки ви­правляються способом «червоного сторно».

Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської до­відки, у якій помилка, неправильний запис (кореспонде­нція рахунків, сума) анулюється шляхом повторення йо­го запису червоним кольором, а нижче робиться пра­вильний запис, але вже звичайним темним кольором. Цей спосіб виправлення помилок застосовується у випадках, коли на рахунках бухгалтерського обліку помилково за­вищена сума запису, а також, коли записи проведені не по відповідних кореспондуючих рахунках. У бухгалтер­ському обліку вважається, що суми, записані червоними чорнилами (пастою), є негативними (сторнованими), і при виведенні оборотів на рахунках вони віднімаються від загальних підсумків.

Спосіб додаткової проводки застосовується у тих ви­падках, коли в дебеті та кредиті рахунків записана мен­ша, ніж потрібно, сума. Цей метод полягає в тому, що на кореспондуючих рахунках записується сума, яка складає різницю між правильною сумою і сумою, відображеною в рахунках. При виправленні помилки за допомогою до­даткової проводки записи робляться звичайними чорни­лами. Сума додаткового запису при підрахунку оборотів додається до загальної суми оборотів.

Треба мати на увазі, що методи «червоне сторно» та додаткова проводка можуть бути застосовані на підставі обґрунтованої довідки бухгалтерії з вказівкою запису, який виправляється, і правильної суми.

Баланс і звітність будь-якого підприємства є основ­ним джерелом даних для оцінки стану збереження матеріальних цінностей і грошових коштів, а також самостійним джерелом доказів у справах про роз­крадання майна підприємств.

У П(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість» визначені методологічні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість і її розкриття у фінансовій звітності та наведена її класифі­кація.

Існує декілька видів дебіторської заборгованості:

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебітор­ської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нор­мального операційного циклу і буде погашена після два­надцяти місяців з дати балансу.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгова­ність за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборго­ваності - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнів­них боргів.

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, ро­боти, послуги необхідно групувати за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, робо­ти, послуги за попередні звітні періоди.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 35

Безкоштовна робота

Закрити

Бухгалтерський облік 4

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.