Бухгалтерський облік 4
Зміст
1. Бухгалтерський баланс, його структура, зміст і його зміни під впливом господарських операцій.
2. Предмет судово-бухгалтерської експертизи.
• Поняття про судові експертизи
• Предмет судово-бухгалтерської експертизи
• Висновок експерта-бухгалтера
3. Використана література.
Бухгалтерський баланс, його структура, зміст і його зміни під впливом господарських операцій
Основою «Судової бухгалтерії» є наука бухгалтерський облік, використання основних положень якого здійснюється з додержанням вимог норм кримінального та цивільного законодавства.
Бухгалтерський облік як одна із основних дисциплін у системі економічної освіти важливий для тих працівників правоохоронної системи, хто обрав своєю професією захист державного і колективного майна від злочинних посягань, веде непримиренну боротьбу зі злочинами у сфері економіки.
Бухгалтерський облік виконує дуже важливі функції. У відомостях про економічну діяльність будь-якого підприємства зацікавлено багато осіб: по-перше, це саме підприємство; по-друге, це держава; по-третє, це велике коло різних суб’єктів господарювання (акціонери, кредитори, інвестори тощо). Ці інтереси дуже різноманітні..
Так, саме підприємство зацікавлене в ефективному використанні активів, власного капіталу з метою отримання максимальних доходів, виконанні фінансових зобов’язань щодо держави та інших юридичних осіб. За допомогою бухгалтерського обліку підприємство отримує відомості, які необхідні для здійснення управління господарсько-виробничим процесом.
Держава зацікавлена у зборі максимальної суми податків. Це можна досягнути завдяки правильно поставленому бухгалтерському обліку шляхом використання облікової інформації.
Інші суб'єкти господарювання, а саме: акціонери, кредитори, інвестори тощо зацікавлені, відповідно, в отриманні максимальної суми дивідендів, які виплачуються з чистого прибутку підприємства і залежать від її величини; у реальному виконанні підприємством своїх зобов'язань перед ними; у виборі кращої організації для інвестування своїх капіталів.
Таким чином, до функцій бухгалтерського обліку можна віднести:
забезпечення власних майнових інтересів підприємства;
забезпечення майнових інтересів держави;
забезпечення майнових інтересів інших суб'єктів господарювання;
забезпечення ефективного управління господарсько-виробничою діяльністю.
За умов побудови ринкової економіки, виникнення нових суб'єктів господарювання, змін податкової і бюджетної політики держави працівники правоохоронних та контролюючих органів повинні шукати нові методи боротьби з корисливими злочинами, використовувати економіко-правові знання суспільних явищ, які адекватні ринковим відносинам.
Для управління підприємствами, організаціями, установами необхідні відомості про ресурси підприємства та джерела їх формування. Таку інформацію можна одержати на підставі відповідного економічного групування - бухгалтерського балансу.
Бухгалтерський баланс - це прийнятий у системі бухгалтерського обліку спосіб економічного групування і загального відображення в грошовому виразі стану активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства на відповідну дату. Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №1 «Баланс». Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім балансів і бюджетних установ. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» складання балансу підприємства передбачається станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Баланс має форму таблиці і складається з двох органічно пов'язаних між собою частин - активу й пасиву (див. табл. 1). У лівій частині таблиці (актив) зазначають господарські ресурси за їх складом і розміщенням, у правій (пасив) - відображають джерела утворення ресурсів, їх цільове призначення, а саме власний капітал та зобов’язання. Особливістю бухгалтерського балансу є тотожність грошових підсумків активу й пасиву. Ця вимога обов'язкова для будь-якого балансу.
Актив і пасив балансу поділяються на окремі розділи та статті. Статті бухгалтерського балансу - це показники, що відображають стан окремих видів господарських засобів і джерел їх утворення на відповідну дату. Кожна стаття балансу має грошовий вираз.
Таблиця 1
Баланс ВАТ «КОЛОС» на 31 січня 2002 року (тис. грн.)
Актив | Сума | Пасив | Сума |
1. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ Нематеріальні активи Незавершене будівництво Основні засоби | 3000 8000 115000 | 1. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Статутний капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 105000 14000 35000 |
УСЬОГО за розділом 1 | 126000 | УСЬОГО за розділом 1 | 154000 |
2. ОБОРОТНІ АКТИВИ Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари дебіторська заборгованість за товари грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті | 12500 2000 7300 4200 3700 34300 | 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ | - |
3. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ | - | ||
4. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Короткострокові кредити банків Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом з оплати праці | 25000 4700 1300 5000 | ||
УСЬОГО за розділом 2 | 64000 | УСЬОГО за розділом 4 | 36000 |
3. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ | - | 5. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ | - |
БАЛАНС | 190000 | БАЛАНС | 190000 |
За своїм складом активи підприємства відображаються у лівій стороні балансу. Економічні ресурси забезпечуються власним капіталом та зобов'язаннями (активи = власний капітал + зобов'язання), звідки (власний капітал = активи - зобов'язання). Активи відображаються у балансі у грошовому вираженні з використанням відповідного механізму оцінки, а саме: за сумою сплачених грошових коштів на момент придбання (історична собівартість); за сумою грошових коштів, яка була б сплачена в разі придбання такого самого активу на поточний момент (поточна собівартість); за сумою грошових коштів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході реалізації; за вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів. Більше того, відображення активів здійснюється за умов достовірності визначення їх вартості, а також очікування отримання у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням.
Активи підприємства класифікують на оборотні та необоротні.
Оборотні активи - це такі ресурси, які можуть бути реалізовані шляхом продажу або використання протягом операційного циклу, або впродовж дванадцяти місяців з дати складання балансу, або які не обмежені для поточного використання. До оборотних активів відносяться грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу (виробничі запаси, готова продукція, товари, незавершене виробництво, дебіторська заборгованість за товари, послуги, за розрахунки, інвестиції, грошові кошти в національній та іноземній валюті).
Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів або послуг.
Запаси - це ресурси (активи) підприємства, які зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності, або перебувають у процесі виробництва для такого продажу, або утримуються для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг, а також для управління підприємством (сировина і матеріали, комплектуючі вироби, готова продукція, паливо, будівельні матеріали, товари, малоцінні та швидкозношуючі предмети тощо). Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю). Методологія формування інформації про запаси та її відображення в бухгалтерському обліку визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Поточна дебіторська заборгованість за товари, послуги, розрахунки - це заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу, або яка буде погашена протягом двадцяти місяців з дати балансу.
Грошові кошти та їх еквіваленти представляють суму готівки у касі підприємства, кошти на рахунках у банках, депозити на запитання, а також високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів.
Усі інші активи відносяться до необоротних (нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість тощо).
До складу нематеріальних активів належать:
• права користування природними ресурсами;
Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться по кожному об'єкту за відповідними групами.
Не визнаються нематеріальними активами витрати на дослідження, підготовку кадрів, на рекламу тощо. Вони відображаються у звіті про фінансові результати як витрати періоду. Первісну оцінку нематеріальних активів становить собівартість чи створення. Амортизація нематеріального активу проводиться систематично протягом строку його корисного використання, який не може перевищувати 20 років.
Нематеріальні активи підлягають списанню з балансу в разі його вибуття або неможливості отримання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання. Методологічні засади бухгалтерського обліку нематеріальних активів та відображення про них інформації у фінансовій звітності здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
По статті «Незавершене будівництво» показують суму інвестицій, спрямованих у незавершене будівництво для власних потреб підприємства, його балансова вартість складається з суми фактичних витрат, пов'язаних з будівництвом об’єкта основних засобів.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Міністерством фінансів України, основні засоби визначені як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До основних засобів належать такі об'єкти господарської діяльності: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.
До довгострокових інвестицій відносяться вкладення у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо.
Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість представляє собою суму заборгованості юридичних та фізичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Під дебіторами розуміються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума.
Методологічні засади формування та відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
Розділ 3 балансу «Витрати майбутніх періодів» передбачений для обліку витрат, оплачених у звітному періоді, але які відносяться до наступного облікового періоду. Прикладом таких витрат можуть бути наперед сплачені орендна плата, рекламні послуги, страховка.
Джерела формування активів (засобів) підприємства, які відображаються в пасиві балансу, поділяються на власний капітал та зобов'язання. Саме власний капітал, зокрема зареєстрована його частина, виступає гарантією захищеності прав власників підприємства. При створенні підприємства його статутний капітал втілюється в активах, інвестованих учасниками (засновниками) і оцінюється за вартістю майна підприємства. На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості і тому сума активів дорівнює сумі власного капіталу. У процесі господарської діяльності у суб'єктів господарювання виникають перед юридичними та фізичними особами певні зобов'язання, які у майбутньому повинні бути погашені. Зобов'язання мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників при розподілу прибутків та майна підприємства.
Таким чином власний капітал за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Необхідно зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не відображає поточну вартість прав власників підприємства. Проте власний капітал є основою для здійснення господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.
Власний капітал підприємства має збільшуватись внаслідок:
внесків його власників у вигляді грошових коштів та інших активів;
накопичення суми нерозподіленого прибутку;
конвертування зобов'язань;
збільшення вартості активів (до оцінка необоротних активів);
одержання активів у формі дарчого капіталу.
За формою власний капітал поділяється на три категорії (види):
а) інвестований (вкладний або сплачений капітал);
б) дарчий капітал;
в) нерозподілений прибуток.