загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

План

1. Основні (паренхіматичні) тканини

2. Охорона рослин і фітоценозів

3. Пагін, його будова. Видозміни пагонів

4. Папоротеподібні. Цикл розвитку. Значення в природі та житті людини

5. Первинна анатомічна будова кореня

6. Плауноподібні. Цикл розвитку. Значення в природі і в житті людини

7. Покривні тканини

8. Поняття про ареал, флору, рослинність

1. Основні (паренхіматичні) тканини

Основні тканини називають паренхімами. Клітини живі, тонкостінні, паренхімні. Парехіма заповнює органи рослин. Клітини основної паренхіми виконують різноманітні функції – фотосинтез, поглинання і запасання речовин тощо.

Основні тканини класифікують за походженням на первинні та вторинні, за функціями — на асиміляційну, всисну, запасаючу, водоносну, повітроносну.

Асиміляційна паренхіма (хлоренхіма) представлена живими клітинами, що містять хлоропласти і виконують функції фотосинтезу, характерні для листків та пагонів. Запасаюча паренхіма — живі паренхімні клітини, що знаходяться в кореневищах, бульбах, насінниках та інших органах запасання поживних речовин і нагромаджують білки, жири та вуглеводи. Водоносна паренхіма — безбарвні клітини з великими вакуолями, заповненими водянистим вмістом. Тут відбувається не лише запасання води, а й накопичення різних речовин, які є поживним резервом. Повітроносна паренхіма (аеренхіма) зустрічається у рослин, органи яких занурені у воду. Вона характеризується великою кількістю міжклітинників, заповнених повітрям, і забезпечує рослину не тільки киснем та вуглецем, а й її плавучістю. Всисна паренхіма — це тканина, яка всмоктує поживні речовини, складається з великих паренхімних клітин, в оболонках яких багато пор і різний осматичний тиск. Знаходиться під епіблемою в зоні всмоктування кореня.


2. Охорона рослин і фітоценозів

Об’єктами охорони рослинного світу є певні території, рослинні угруповання та рідкісні зникаючі види. Мета цієї роботи полягає в збереженні, відтворенні та охороні всього рослинного генофонду.

Першим кроком при цьому є охорона зникаючих і рідкісних ендемічних і реліктових видів, які можуть бути використані як основні об’єкти для моделювання природних явищ і біогеографічних умов у майбутньому.

З метою охорони та збереження зникаючих видів рослин, їх було занесено до реєстру Червоної книги України.

Поряд з існуванням заповідників і заказників, а також колекціями живих рослин одним із способів збереження їх є створення насінних банків зникаючих видів.

Державні заповідники – території, вилучені з господарської експлуатації з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів.