загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

План

1. Брунька. Класифікація і будова бруньки

2. Будова квітки. Функції частин квітки.

3. Будова рослинної клітини

4. Будова стебла дерев’янистих рослин.

5. Вид як основна систематчна одиниця. Бінарна номенклатура.

6. Видільні структури

7. Видозміни листка. Листопад.

1. Брунька. Класифікація і будова бруньки

Брунька - зачатковий пагін, з дуже вкороченим міжвузлям, який складається з короткої зачаткової осі (стебла) з конусом наростання на верхівці і тісно розташованих на осі різновікових листкових зачатків. Бруньки класифікують за такими ознаками: за будовою: 1. Закриті, що вкриті захисними лусками (у більшості рослин); 2. Відкриті (голі), в яких покривні луски відсутні (горлянка, зеленчук, калина цілолиста);

За розміщенням на стеблі: 1. Верхівкові, що розміщені на верхівці стебла (у більшості рослин); 2. Бічні, які розміщені збоку стебла в пазухах листків. Бічні бруньки бувають пазушні, які розміщені в пазухах листків (у більшості рослин); додаткові, які виникають ендогенно із внутрішніх тканин поза пазухою листка (малина, кульбаба, льонок, тополя, верба та ін.). серед пазушних бруньок розрізняють поодинокі і групові колатеральні — бруньки розміщені одна біля одної по горизонталі (часник) і кільчасті — бруньки розташовані по колу (у деяких видів роду слива). За призначенням розрізняють бруньки: 1. Вегетативні, з яких утворюються пагони; 2. Генеративні, з яких утворюються квітки або суцвіття (вишня та ін.); 3. Вегетативно – генеративні, в яких закладається кілька метамерів пагона, а конус наростання дає початок зачатковій квітці або суцвіттю (бузок, бузина, копитняк, горіх грецький та ін.).

У будові бруньки рослини розрізняють зародкове стебло, що має конус наростання, зародкові квіти або листя (залежно від виду бруньки). Рослини мають вегетативні бруньки, які складаються з листів, розташованих на зародковому стеблі, і генеративні бруньки, що несуть зачатки суцвіть чи квіток. Якщо генеративна брунька має одну квітку, її називають бутоном. У деяких рослин є також вегетативно-генеративні (змішані) бруньки, які одночасно мають зачатки листків і квіток. Зачатки листя формуються на конусі наростання знизу вгору. Внаслідок того, що вони ростуть нерівномірно, то підвертаються до верхівки, тим самим обумовлюючи появу темного і вологого замкнутого простору всередині бруньки. Так забезпечується захист внутрішньої частини бруньки від висихання і пошкоджень. Коли брунька розпускається, брунькові листя відсуваються від зародкового стебла і розпрямляються у зв'язку із зростанням міжвузлів стебла.


2. Будова квітки. Функції частин квітки.

Квітка - видозмінений і вкорочений пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у квіткових рослин.

У двостатевій квітці проходять мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегагаметогенез, запилення, запліднення, розвиток зародка, утворення плоду з насінням. Квіткою закінчується головне або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути різною, на ньому розташовані усі інші частини квітки: чашолистки, що утворюють чашечку, пелюстки, які формують віночок, тичинки і маточка. В повній квітці є всі частини. Нижні її долі утворюють оцвітину, що часто складається з чашечки та віночка, вище розташовані тичинки та маточка (або маточки). Пагін, на якому розташована квітка або суцвіття, часто називають квітконосом. Листок, з пазухи якого виходить квітка, називають криючим по відношенню до даної квітки. У рослин на квітконожці є невеликі листочки — приквітки. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на квітконіжках — приквітничками (наприклад, у фіалки). Квітка складається із стеблової частини(квітконіжка і квітколоже), листової частини(чашолистки, пелюстки) та генеративної частини(тичинки, маточка або маточки). Квітка займає апікальне становище, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головного пагона, так і бічного. Вона прикріплюється до стебла за допомогою квітконіжки. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка називається сидячою (подорожник, вербена, конюшина). На квітконіжці розташовуються також два (у дводольних) і один (у однодольних) маленьких передлистки - приквітки, які часто можуть бути відсутні. Верхня розширена частина квітконіжки називається квітколоже, на якому розташовуються всі органи квітки. Квітколоже може мати різні розміри і форму - плоску (півонія), опуклу (суниця, малина),увігнуту (мигдаль), подовжену (магнолія). У деяких рослин в результаті зрощення квітколожа, нижніх частин покрову та андроцея утворюється особлива структура - гіпантій. Форма гіпантія може бути різноманітною і іноді брати участь в утворенні плоду (цінарродій - плід шипшини, яблуко). Гіпантій характерний для представників сімейств розових, аґрусових, ломикаменевих, бобових. Частини квітки ділять на фертильні, або репродуктивні (тичинки, маточка або маточки), і стерильні (оцвітина). Оцвітину називають простою, якщо всі її листочки однотипні (квітка тюльпана). Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. Чашечка — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — чашолистки — найчастіше бувають зеленими, рідше — забарвленими у інший колір. Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів. Листочки, що утворюють віночок, називаються пелюстками. Віночок буває роздільнопелюстковим або зрослопелюстковим. В пелюстці нижня, більш вузька частина —нігтик — може значно відрізнятися від верхньої, розширеної — відгону.