загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

План

1. Анатомічна будова листка. Будова хвої.

2. Анатомічна будова стебла дводольних рослин

3. Анатомічна будова стебла онодольних рослин.

4. Біотичні фактори, в тому числі антропогенні.

5. Ботаніка як наука та об’єкти її вивчення. Поняття про тканини та їх класифікація

1. Анатомічна будова листка. Будова хвої.

Листок – бічний орган пагона. Листок має клітинну будову. Верхня і нижня поверхні листкової пластинки вкриті шкіркою (епідермою). Живі безколірні клітини шкірки містять цитоплазму і ядро, які розташовуються одним суцільним шаром. В епідермі знаходяться продихи, ( регуляція випаровування води рослиною і газообмін з навколишнім середовищем). На верхній епідермі продихи майже відсутні. Між верхньою і нижньою епідермою розташований мезофіл, який складається з асиміляційної паренхіми. Це стовпчаста(палісадна) паренхіма – основна асиміляційна тканина, в якій здійснюється процес фотосинтезу. Під палісадною паренхімою знаходиться кілька шарів клітин неправильної форми з великими міжклітинниками. Ці шари клітин утворюють губчасту(рихлу) паренхіму. Основні функції її газообмін і транспірація.

У мезофілі на певній відстані знаходяться провідні пучки, які здійснюють постачання листка водою і розчиненими в ній речовинами, а також виведення з листка асимілянтів. Крім того, пучки виконують механічну роль. У найдрібніших галуженнях пучків зовсім відсутня флоема – спрощується і ксилема – в ній немає трахей, залишається велика к-сть трахеїд. Судинно-волокнистий пучок закріплений склеренхімою. Вище і нижче пучка розташована коленхіма, що примикає до епідерми.

Особливості будови листків хвойних:

Листок двох типів: лускоподібні та голкоподібні. Зовнішній шар хвої скл. з епідерми та товстої кутикули. Під епідермою розташований шар гіподерми. Продихи по всій епідермі, замикаючі клітини мають здерев’янілі стінки. Під гіподермою розташовані смоляні ходи, які повністю пронизують мезофіл. У центрі хвої розташовані судинно-волокнисті пучки оточені трансфузійною тканиною, яка складається з мертвих клітин з облямованими порами, які передають воду з судинного пучка в мезофіл. Самий центр хвої зайняти пучком склеренхімних волокон, які щільно прилягають до судинних пучків, ніби з’єднуючи їх


2. Анатомічна будова стебла дводольних рослин

В анатомічній будові стебла дводольних рослин розрізняють трав’янистий та деревний тип. Будова стебла дводольних рослин пов’язана з виникненням камбію, який закладається в центральному. В анатомічній будові стебла трав’янистих дводольних рослин розрізняють: 1) епідерміс, 2) первинну кору, 3) центральний циліндр, 4) серцевину. У первинній будові розрізняють коленхіму, паренхіму і ендодерму, а в центральному циліндрі — склеренхіму, відкриті колатеральні провідні пучки, розташовані по колу. У вторинній будові стебла розрізняють пучковий тип будови, характерний для трав’янистих рослин, і безпучковий, характерний для деревних і деяких трав’янистих рослин (льон, коноплі). В стеблі непучкового типу будови (наприклад, у липи) немає провідних пучків; ксилема і флоема мають вигляд суцільних циліндрів. У стеблі деревних рослин виділяють корову частину, камбій, деревину І серцевину. До корової частини належить шар перидерми, коленхіми основну частину кори становлять великі клітини паренхіми і один шар клітин ендодерми. За ендодермою розташовані ділянки первинних серцевинних променів і трапеції флоеми, представлені луб’яними волокнами, ситовидними трубками, клітинами-супутниками і флоемною паренхімою. Камбій — це невеликий шар живих тонкостінних клітин, які діляться вздовж, завдяки чому стебло росте у товщину. За камбієм розташована чітко виражена деревина, в якій добре помітні річні кільця. Річне кільце — це кількість деревини, яку утворив камбій за один вегетаційний період. Річне кільце складається з великопористої весняної і дрібнопористої товстостінної осінньої деревини, ксилемної паренхіми і серцевинних променів. Стара деревина розташована ближче до центра, поступово відмирає, просякується дубильними речовинами і ефірними маслами, часто вона яскраво забарвлюється і називається ядровою, виконує опорну функцію. Периферичні шари молодої деревини виконують провідну функцію і називаються заболонню. Серцевина займає центральну частину стебла; у ній розрізняють дрібні тонкостінні живі паренхімні клітини і великі безбарвні мертві клітини. Клітини серцевини рано відмирають. В одних рослин серцевина виражена досить добре (у бузини, липи), у інших дуже мало (у дуба, граба, берези).