План

Формування людини сучасного фізичного типу

Антропологічний склад українського народу   

Формування людини сучасного фізичного типу

Людина розумна (Homo Sapiens) — вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого знаходиться на найвищому щаблі розвитку і зайняв його в результаті довгого і складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу).

У зоологічній системі вид людина розумна належить до підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів, родини гомінід. Найближче споріднені з людиною (за даними порівняльної анатомії, фізіології, молекулярної біології, імуногенетики, патології і ін.) людиноподібні мавпи, особливо африканські шимпанзе і горила. З ними людину зближують такі анатомічні особливості, як відносно великий головний мозок, п’ятипала хапальна кисть з плоскими нігтями і великим пальцем, що протиставляється, і ін. Відмінності ж між людиною і рештою приматів стосуються переважно будови рухового апарату і розмірів, борознуватості кори та загального та розвитку головного мозку.

Серед людиноподібних істот людина вирізняється найвищим ступенем розвитку психіки і влаштованістю суспільного життя; людина єдина володіє розвиненою культурою і здатна до її створення. Вирізняючою особливістю людини є свідомість, що сформувалася на основі суспільно-трудової діяльності.

Дуже високий ступінь гомології ДНК людини і шимпанзе — не менш 90% схожих генів. Проте в морфологічному відношенні людина вельми відрізняється від людиноподібних мавп пропорціями кінцівок (подовження ніг порівняно з руками), S-подібною формою хребта з виразними вигинами в шийному й поперековому відділах, особливим розташуванням і розвитком деяких м’язів у зв’язку з прямоходінням, низькою розширеною формою тазу, сплощенням в передньозадньому напрямі грудної клітки, склепінчастою стопою з масивним і приведеним великим пальцем при деякій редукції решти пальців, наявністю повного зіставлення великого пальця кисті, сильним розвитком папілярних візерунків на пальцьових подушечках рук.

Для людини характерні.

  • Абсолютно і відносно дуже великий головний мозок (в середньому за масою він в 3-4 рази перевищує мозок шимпанзе і горил);
  • прогресивна диференціація ділянок мозку, позв’язаних, наприклад, з розвитком членороздільної мови (лобова, нижньотім’яна, скронева долі);
  • анатомічні особливості периферичного апарату голосотворення (наприклад, наявність особливого голосового м’яза гортані);
  • відносне збільшення мозкового відділу черепа і ослаблення лицьового (у зв’язку з прогресивною редукцією щелепного апарату і жувальної мускулатури);
  • редукція волосяного покриву і ін.
  • Лінія еволюції людини характеризувалася прямоходінням, поступовим вдосконаленням руки як органу праці, ускладненням будови мозку і прижиттєво виникаючих форм поведінки. При цьому морфологічна еволюція гомінідів мала нерівномірний, «мозаїчний» характер. Так, спочатку сформувався комплекс ознак, пов’язаних з прямоходінням (не пізніше 3 млн років тому, а можливо, і значно раніше), тоді як об’єм мозку у цих найдавніших гомінід був порівняно невеликий (менше 800 см³), а рука ще багато в чому зберігала мавп’ячі риси. Ймовірно, не було повного паралелізму і в темпах морфологічної та біохімічної еволюції. Згідно з поширеною точкою зору, лінія людини відокремилася від загального з мавпами стовбура не раніше 10 і не пізніше 6 млн років тому. Перші достовірні представники роду Homo з’явилися близько 2 млн років, а сучасна людина Н. sapiens — біля 160-180 тис. років тому. Найдавніші сліди трудової діяльності датуються 2,5-2,8 млн років (знаряддя з Ефіопії).

    Всі сучасні люди належать до одного виду, в межах якого виділяється декілька основних рас. Специфікою індивідуального розвитку людини є подовження періоду дитинства з вираженим стрибком швидкості росту через статеве дозрівання. Співвідношення тривалості дитинства та загальної тривалості життя у людини становить 1:5 проти 1:6–1:13 в інших приматів.

    Статевий диморфізм людини виявляється в:

  • загальних розмірах тулуба;
  • пропорціях (відносно велика ширина тазу у жінок, плечей — у чоловіків);
  • розвитку головних компонентів тіла (кращий розвиток підшкірного жирового прошарку у жінок, мускулатури і скелета у чоловіків; відмінності в розмірах жирових клітин, діаметрі м’язових волокон).
  • Разом з цим спостерігаються відмінності в деяких фізіолого-біохімічних характеристиках (багато гормонів, гемоглобін, силові м’язові характеристики і ін.).

    Н. sapiens — широко, хоча і нерівномірно розселений по Землі (панойкуменний) вид, що включає численні популяції, представники яких дають при змішуванні плодовите потомство і виявляють значну фенотипову мінливість, яка до певної міри пов’язана з морфофункціональною адаптацією (найвиразніші прояви останньої спостерігаються в районах з екстремальними умовами середовища — Арктика, екваторіальні райони, високогір’я і ін.). Біологічна адаптація людини специфічна, бо полягає в збереженні не тільки її біологічних, але і соціальних функцій, і здійснюється при значній (і далі зростаючій) ролі соціального чинника. Процес еволюції гомінідів супроводжувався поступовим звуженням дії природного відбору через виникнення і розвиток суспільств, законів і створення нового, «штучного» місця існування.

    В ході гомінізації відбувалося зменшення плодючості, подовження періоду дитинства, уповільнення статевого дозрівання, зростання тривалості життя одного покоління. Генотип людини забезпечує можливість сприйняття соціальної програми, а повна реалізація його біологічної організації можлива лише в умовах соціального середовища.

    Після появи людини сучасного типу суспільно-історичний розвиток вже не визначається змінами біологічних властивостей людини. Але стабілізація фізичного типу людина відносна: в межах видового, «сапієнтного» комплексу можливі різнонапрямкові зміни морфофункціональних характеристик, що нерідко приймають форму «епохальних зрушень». Починаючи з мезоліту, неодноразово відбувалися такі коливання в довжині тіла, масивності скелета, формі голови і ін. Вони можуть виражатися і в змінах темпів онтогенезу (акселерація). У сучасної людини вплив на ці процеси як біологічних, так і соціальних чинників в їх складній взаємодії безперечний. Питання про можливість направленої дії людини на свій генофонд вельми складне і не може вирішуватися однозначно, воно представляє не тільки науково-технічну, але і, в першу чергу, соціально-етичну проблему.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 15

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Антропологія

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.