План

1. Сірі лісові ґрунти: будова профілю і основні характеристики

2. Удобрення сінокосів і пасовищ   

1. Сірі лісові ґрунти: будова профілю і основні характеристики

Сірі лісові ґрунти сформувалися на лесових породах під широколистими лісами. Вони поділяються на ясно-сірі, власне сірі лісові та темно-сірі опідзолені. Ясно-сірі та сірі лісові ґрунти мають також добре помітний поділ свого профілю на горизонти, їх верхній (гумусовий) горизонт сірого кольору, в цьому міститься 2,5—3,0 % гумусу.

Ці ґрунти зональні для суббореальних Лісостепів, як виняток зустрічаються в Поліссі України (на лесових островах), в північних районах степу, у Євразії утворюють вузьку перервану смугу, яка включає північну Молдову, Україну, Росію, Казахстан, Східний Сибір і тягнеться аж до Байкалу; невеликі масиви є в інших країнах східної Європи, в Канаді, США.

Умови грунтоутворення:кліматпомірний (суббореальний), континентальний, субгумідний (Кз ~ 1), тип водного режиму – періодично-промивний, рельєф частіше хвилясто-горбистий, рідше – рівнинний;грунтотворні породипереважно карбонатні – лесоподібні суглинки, лес, рідше – покривні суглинки, морена,рослинність– широколистяно-трав'янисті ліси, що чергуються з трав'янистими ділянками, в минулому зайнятим лісом. Зараз більшість території розорана.

Ще в XIX ст. обговорювалось декілька гіпотез щодо походження сірих лісових грунтів.В.В.Докучаєв вперше виділив їх як грунтовий тип, вважав самостійними лісовими грунтами, не виключаючи й іншого шляху їх утворення – опідзолення чорноземів.С.Г.Коржинськийписав, що сірі лісові грунти утворюються з чорноземів в результаті поселення лісу як більш стійкої рослинної формації. Подібну гіпотезу також підтримувавА.І.Набоких –сірі лісові грунти є поступовим переходом між чорноземами й підзолистими грунтами. Проти виступивВ.Р.Вільямс,його підтрималиВ.І.Талієв, П.М.Крилов:сірі лісові грунти утворились із дерново-підзолистих при вирубці лісів, поселенні лугово-степової чи культурної рослинності. Подальші дослідження підтвердили правильність поглядівВ.В.Докучаєвапро генетичну самостійність цих грунтів, а решта гіпотез має обмежене значення, пояснюючи їх формування на межі двох рослинних формацій і, можливо, утворення темно-сірих лісових грунтів.

Згідно зсучасними уявленнями,які найбільш повно висловивБ.П.Ахтирцев,сірі лісові грунти утворились під широколистяними лісами в післяльодовиковий період, коли лесові породи почали поступово вкриватись лісом, під впливом таких основних процесів: гумусонакопичення, біологічної акумуляції зольних речовин, вилуговування карбонатів і легкорозчинних солей, міграції гумусових речовин і продуктів розкладу мінералів, лесиважу. Тобто, узагальнюючи, проявляються дерновий, дуже загальмований підзолистий процеси та лесиваж. Таке співвідношення процесів пов'язано з низкою факторів. Перший – характер біологічного кругообігу речовин під широколистяним лісом. Впливають також умови проходження гуміфікації рослинних залишків, ослаблення промивання грунту атмосферними опадами, карбонатний характер материнської породи. На поверхню грунту щорічно надходить від 70 до 90 ц/га рослинного опаду, багатого N та зольними елементами, який швидко розкладається в умовах аеробіозису, сприятливого теплового режиму з утворенням складних гумусових речовин. Вони нейтралізуються Са, який міститься як в рослинному опаді, так і в материнській породі. Тому кислотний гідроліз мінералів слабкий, порівняно незначна й міграція продуктів їх руйнування по профілю. Інтенсивність опідзолення залежить від гідротермічних умов і збільшується з півдня на північ та зі сходу на захід України, тому що в цьому напрямку зростає інтенсивність промивання грунту, тривалість періоду розкладу органічних залишків. У результаті зменшується кількість гумусу, потужність гумусованого горизонту, проте збільшується потужність і морфологічне вираження опідзоленого.

Сірі лісові ґрунти по змісту гумусу, потужності гумусового шару й ознакам підзоленості підрозділяються на підтипи з урахуванням фаціальних особливостей.

Ясно-сірі лісові ґрунти по морфологічних ознаках і властивостям близькі до дерено-підзолистого. З усіх сірих лісових ґрунтів вони мають найбільшу підзоленість, найменшу потужність гумусового шару і найменший зміст гумусу.

Профіль цілинних ясно-сірих лісових ґрунтів підрозділяється на наступні генетичні обрії.

Горизонт А0 — лісова підстилка. Горизонт А1 ясно-сірого кольору зі слабко вираженою грудкуватою структурою. Нижче чи залягає грунт А1А2 білясті-сірі кольори, листовато-плитчатой структури, з рясною кремнеземистою присипкою, чи грунт А2В сірувато-бурий, плитчато-горіховий чи горіховийструктури, з менш рясною кремнеземистою присипкою. Цей грунт поступово переходить у ілювіальний —В, що характеризується горіхувато-призматичною і призматичною структурою, інтенсивним розвитком бурих плівок по гранях відділеності, помітної кремнеземистою присипкою у виді плям і патьоків. Ілювіальний грунт поступово переходить у породу (грунт З). Виділення карбонатів у більшості випадків виявляються на глибині близько 2 м у формі журавчиків, трубочок і прожилок.

Підтипи сірих лісових ґрунтів

Фації
тепла помірна холодна довгомерзлотна
Ясно-сірі теплі Ясно-сірі Ясно-сірі холодні
Сірі теплі Сірі Сірі холодні Сірі глибокопромерзающі і довгомерзлотні
Темно-сірі теплі Темно-сірі Темно-сірі холодні Темно-сірі глибокопромерзающі і довгомерзлотні

В орних ґрунтах виділяється шар Аmах, ясно-сірий, безструктурний чи з грудкувато-пилуватою структурою, ущільнений, різко відмежований від лежачого під ним грунтом. У залежності від глибини оранки нижче орного шару залягає грунт A1, чи А2В.

У північних районах лісостепу ясно-сірі лісові ґрунти займають всі елементи рельєфу, у південних — вони присвячені до вододільного плато.

Сірі лісові ґрунти по морфологічних ознаках прояву підзолистого і дернового процесів, а також по властивостях займають проміжне положення між ясно-сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами. У порівнянні з ясно-сірими ґрунтами підзолистий процес у них ослаблений, а дерновий не досяг ще тієї інтенсивності, що характерна для темно-сірих ґрунтів (мал. 1).

У цілинних сірих лісових ґрунтах. грунт AJ має рівномірне сіре фарбування і грудкувату, але неміцну структуру. Нижче залягає грунт AJ2 чи грунт АаВ. Грунт АІА, у відмінність °т аналогічного обрію ясно-сірих ґрунтів профарбований гумусом, має горіхувату структуру з помітно виражені кремнеземистою присипкою. Він поступово переходить в грунт А2В коричнево-сірі кольори з чітко вираженої горіхуваною структурою і кремнеземистою присипкою. Ілювіальний грунт У сірих лісових ґрунтів пофарбований у бурий колір, у верхній частині він має великогорівуватий структуру, що донизу переходить у призматичну. По гранях відділеностей розвиті гумусові примазки і кремнеземиста присипка, що поступово зникають до обрію породи (З). На глибині близько 150 див залягають карбонати у виді журавчиків, трубочок, міцелію. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Грунтознавство 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.