План

1. Довідково-інформаційні документи

2. Стилі в українській мові

3. Орфоепічні норми

4. Автобіографія

5. Офіційно-діловий стиль

6. Евфонічні засоби сучасної літературної мови

7. Звіт

8. Особливості мови ділових паперів.

9. Темп мовлення

1. Довідково-інформаційні документи

Серед щоденної документації підприємств, організацій та установ, що висвітлює різні аспекти їхньої діяльності, найбільше довідково-інформаційних документів. Вони містять інформацію про фактичний стан справ в організації чи установі, є підставою для прийняття розпорядчих документів, а також мають допоміжний характер при організації документообігу. До основних документів цієї групи належать довідки, службові записки, звіти, повідомлення, оголошення та запрошення, протоколи, усі види ділової кореспонденції.

Довідка – це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові.

Протокол № 4

м. Львів

загальних зборів акціонерів ВАТ „ПК-сервіс”

Присутні: 254 особи (реєстраційний листок додається).

Голова: Л.Г. Михайлюк

Секретар: Т.І. Павленко

Порядок денний

1. Звіт Правління про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2004 рік.

2. Визначення основних напрямів діяльності Товариства на 2005 рік.

3. Переобрання членів Правління Товариства.

І. СЛУХАЛИ:

Звіт Голови Правління Даців Т.С. про результати фінансово-господарської діяльності Товариства (текст звіту додається).

ВИСТУПИЛИ:

Голова Спостережної ради Товариства Макеєва Л.П. – вказала на важливість внесення змін і доповнень до Положення про Правління Товариства.

Голова Ревізійної комісії Степанюк Р.О. – висловила зауваження Ревізійної комісії щодо фінансово-господарської діяльності Товариства за 2004 рік.

УХВАЛИЛИ:

1. Звіт Голови Правління Даців Т.С. схвалити.

2. Пропозицію Макеєвої Л.П. врахувати.

ІІ. СЛУХАЛИ:...

Голова (Підпис) Л. Г. Михайлюк

Секретар (Підпис) Т.І. Павленко


2. Стилі в українській мові

Слово стиль (з лат. stilus – паличка для письма) має кілька значень: 1) сукупність ознак, які характеризують мистецтво або індивідуальну манеру художника; 2) сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, напряму, жанру; 3) характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі з властивими їм підстилями:

1. Науковий:

2. Офіційно-діловий:

3. Публіцистичний:

4. Художній:

5. Розмовний:

6. Релігійний, або конфесійний:

Розмовний стиль

Розмовний стиль функціонує в сфері повсякденно-побутового спілкування. Цей стиль реалізується у формі невимушеної, непідготовленою монологічного або діалогічного мовлення на побутові теми, а також у формі приватної, неофіційної переписки. Розмовна мова функціонує лише у приватній сфері спілкування, в побутово-побутової, дружній, сімейної і т. д. Основними рисами розмовного стилю є вже зазначені невимушений і неофіційний характер спілкування, а також емоційно-експресивна забарвлення мови. Тому в розмовній мові використовуються всі багатства інтонації, міміка, жести.

Науковий стиль

Сфера суспільного діяльності, в якій функціонує науковий стиль - це наука. Провідне становище в науковому стилі займає монологічне мовлення. Цей функціональний стиль володіє великою різноманітністю мовних жанрів. серед них основними є: наукова монографія і наукова стаття, дисертаційні роботи, науково-навчальна проза (підручники, навчальні та методичні посібники тощо), науково-технічні твори (різного роду інструкції, правила техніки безпеки та ін), анотації, реферати, наукові доповіді, лекції, наукові дискусії, а також науково-популярна література.

Основні риси наукового стилю визначаються філологами:

1) логічною послідовністю;

2) упорядкованою системою зв'язків між частинами висловлювання;

3) прагненням авторів до точності, однозначності, стислості виразу при збереженні насиченості змісту.

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль відрізняється стійкістю і замкнутістю. У ньому більшою мірою поширені клішірованія, штампованість, посилена нормативність.

Офіційно-діловий стиль - це сукупність мовних засобів, функція яких - обслуговування сфери офіційно-ділових відносин, тобто відносин, що виникають між органами держави, між організаціями або між ними, між організаціями і приватними особами в процесі їх виробничої, господарської, юридичної діяльності.

Незважаючи на відмінності у змісті та різноманітність жанрів, офіційно-діловий стиль в цілому характеризується рядом спільних рис. До них відносяться:

1)стислість, компактність викладу;

2)стандартна форма розташування матеріалу;

3)використання термінології, номенклатури, складноскорочених слів, абревіатури;

4)вжиття віддієслівних іменників, різних словосполучень, що служать для зв'язку частин складного речення (з тієї причини, що...);

5)оповідальний виклад, використання речень з перерахуванням;

6)переважаючий принцип його конструювання, прямий порядок слів у реченні;

7)переважання складних речень;

8)відсутність експресивної лексики;

9)він не індивідуальний.

Публіцистичний стиль

У цьому стилі реалізується мовна функція впливу (агітації та пропаганди), з якою поєднується суто інформативна функція (повідомлення новин). У публіцистичних творах зачіпаються питання досить широкої тематики - актуальні питання сучасності, що представляють інтерес для суспільства: політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання, повсякденного побуту.

Характерні риси:

• економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості;

• відбір слів і конструкцій з установкою на їх дохідливість (використання слів у прямому значенні, переважання простих синтаксичних побудов);

• наявність оборотів-кліше (як передає наш кореспондент);

• відсутність елементів індивідуального авторського стилю.

Художній стиль

Художній стиль як функціональний стиль знаходить застосування в художній літературі, яка виконує образно-пізнавальну та ідейно-естетичну функції. Для художнього стилю мовлення типово увагу до приватного і випадковому, за яким простежується типове і загальне.

У художньому стилі мовлення дуже широко використовується мовна багатозначність слова, що відкриває в ньому додаткові смисли і смислові відтінки, а також синонімія на всіх мовних рівнях, завдяки чому з'являється можливість підкреслити найтонші відтінки значень. На перший план у художньому тексті виходять емоційність і експресивність зображення


3. Орфоепічні норми

До орфоепічних норм прийнято зараховувати правила вимови звуків і звукосполучень та наголошування складів у слові.

У сучасній українській літературній мові витворилися та усталились такі основні правила вимови голосних та приголосних звуків:

1.Голосні звуки [a], [o], [у], [e], [и], [і] вимовляються повнозвучно, не зазнають редукції.

а) звуки [a], [у], [і] в усіх позиціях незалежно від наголосу чи місця в слові звучать виразно, напр.: [знати], [бувати], [д´ілити];

б) голосний [о] перед складом з наголошеним звуком [у] або [і] вимовляється з наближенням до [у], напр.: [соуйуз], [соубі];

в) голосні звуки [e], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються з легким відтінком [eи], [ие], напр.: [деиржава], [книежки].

2. Приголосні звуки вимовляються виразно, чітко (за нечисленними винятками):

а) дзвінкі приголосні звуки [д], [б], [г], [ґ], [ж], [дз], [дж], [з] ніколи не втрачають своєї дзвінкості, напр.: [рад], [гриб], [м’іг], [важ], [в’із]. Втрата дзвінкості може призвести до спотворення змісту слова, пор.: [рат´], [грип], [ваш], [м’іх].

Винятком з цього правила є вимова звука [г], який перед наступними глухими у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та кореневоспоріднених з ними вимовляється як парний йому глухий [х]: [лехко], [вохко], [н´іхт´і], [к’іхт´і], [д´охт´у].

б) глухі приголосні звуки [т], [п], [х], [к], [ш], [ц], [ч], [с] у середині слова перед наступними дзвінкими треба вимовляти як парні їм дзвінкі, а саме:

[д], [б], [г], [ґ], [ж], [дз], [дж], [з]

| | | | | | | |

[т], [п], [х], [к], [ш], [ц], [ч], [с]

в) звуки [в] та ] в потоці мовлення змінюють свої артикуляційні властивості і наближають відповідно до голосних [у] та [і], тобто їх слід вимовляти як короткі нескладові звуки [ў] та [ǐ], якщо вони стоять:

- на початку слова перед приголосним, напр.:[ўчител´], [ǐти].

- у кінці слова після голосного, напр.: [знаў], [краǐ].

- у середині слова після голосного перед приголосним, напр.: [праўда], [знаǐти].

г) шиплячі звуки [ж], [ч], [ш], [дж] в сучасній українській літературній мові тверді, напр.: [жал´], [чого], [шчос´], [чудо], [черга], [плач], [джаз].

ґ) шиплячі звуки зазнають асиміляції у позиції перед наступними свистячими [з], [ц], [с], [дз], тобто вимовляються як відповідні їм свистячі і навпаки, а саме:

шиплячі: [ж], [ч], [ш], [дж]

| | | |

свистячі: [з], [ц], [с], [дз]

д) приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м’якими з цього ряду вимовляються м’яко, однак їх м’якість, за винятком звука [л], відповідно до орфографічних норм, на письмі не позначається, пор.: сьогодні – [с´огод´н´і], літні – [л´іт´н´і], на місці – [нам’іс´ц´і], пальці –[пал´ц´і].

е) зазнають змін у потоці мовлення приголосні [д], [т]: у позиції перед шиплячими вони уподібнюються до шиплячих відповідно [дж], [ч], а перед свистячими вимовляються як [дз], [ц], напр.: підживити – [п’іджиевити] і квітчати – [кв’іч:ати], відзвук – [в’ідзвук] і здається – [здайец´с´а] або [здайец´:а].

є) звуки [дз], [дж] слід вимовляти як природні для української мови злиті, напр.: сиджу – [сиеджу], піджак – [п’іджак], дзвін – [дзв’ін], дзеркало – [дзеркало]. Вимова на їхньому місці інших звуків, зокрема [ж], [з] є грубим порушенням норм української мови і призводить до розхитування її фонетичної системи, яка складалася віками.

ж) правильно вживати звуки [г] і [ґ], пам’ятаючи, що саме вони можуть розрізняти значення слова, пор.: гніт – ґніт, гулі – ґулі, грати – ґрати. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Діловодство та документознавство 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.