План

1. Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.

2. Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).

3. Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.

4. Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.

5. Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.

6. Типова структура видавничого стандарту.

7. Види редакторського виправлення.

1. Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.

Переджурналістом і редактором періодичних видань найперше висуваються дві вимоги:

1. Глибоке розуміння типології періодичних видань.

2. Досконале знання теорії і практики жанрів.

Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань містить такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, наклад.

Що ж до жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні), то ґрунтовне оволодіння ними редактором необхідне для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з них, осмислено втручатись у відповідний текст. Перед редактором постійно стоїть питання: як досягнути того, аби матеріали були не просто прочитані, а й викликали інтерес читацької аудиторії, запам’ятовувались? Відповідь на це пит.можемо віднайти у «Десяти заповідях простого писання і редагування», які залишив нам видатний діяч Іван Огієнко (ось деякі з них):

1. Ясний і простий стиль – то найкращий стиль.

2. Пильнуймо писати так, щоб усі зрозуміли написане.

3. Думаймо про це, починаючи писати чи редагувати.

4. «Популярний» виклад корисніший за «науковий».

5. Хто пише неясно, той проповідує в пустелі.

Приступаючи до редагування газ.-журн. текстів, що починається, як правило, після обов’язкового першого наскрізного читання, редактор має оцінити ці тексти з трьох позицій: фактажу, композиції, манери викладу.

Фактаж. Головною складовою журналістського матеріалу є факт або група фактів. Редактору необхідно на початку з’ясувати суспільну важливість для видання такого факту, його новизну. Наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Перевірка достовірності факту також входить до сфери компетентності редактора. Композиція. Ідеться про послідовність викладу матеріалу, що забезпечує в подальшому необхідний логічний взаємозв’язок та умотивовану співмірність усіх частин твору: вступної, основної, заключної та службової. Передусім важливо з’ясувати, до якого жанру журналістики відноситься текст і в якому дусі він написаний: описовому, розповідному чи міркувальному. Структура матеріалів інформаційних жанрів, як правило, потребує наявності інтригую чого зачину, який назив. «лід» інформації (від англ.. «головний»).

Слід дотримуватись принципу уніфікованості. Манера викладу. Передусім редакторові слід розрізняти явні мовностилістичні помилки, які виходять за межі правописних вимог, і особливості індивідуальної манери письма автора. Слід подбати про "принцип однаковості" — дотримання так званого принципу єдиного, виробленого практикою: однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, мір величини, географічних назв тощо.


2. Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).

Редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю та виправлення авторського оригіналу.Об'єктом редагування є авторський оригінал. Він може містити текстову і графічну (ілюстраційну) частини, які є рівноправними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі об'єктами редагування є також видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Предмет редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту.Метою редагування є трансляція («перетворення») повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція передбачає: — контроль повідомлення на основі встановлених суспільством норм і його відповідне виправлення, тобто його унормовування з метою підвищення ефективності сприйняття; — «переклад» повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта; — «прив'язування» повідомлення до конкретних умов акту його сприймання (часу, місця, обставин).Редактор повинен досягати вказаної мети шляхом виконання низки завдань:Верифікація повідомлень.Редактор повинен, по-перше, встановити, в якому відношенні до дійсності перебуває інформація повідомлення, тобто, встановити його модальність3, і, по-друге, перевірити істинність тих тверджень повідомлення, значеннями модальності яких є "реальність".Адаптація повідомлень.Редактор повинен пристосувати мову (код) та інформацію повідомлення до мови й тезаурусу тої групи реципієнтів, для якої воно призначене. Адвербіалізація повідомлень.Редактор повинен пристосувати інформацію пові­домлення до того місця (локалізація), часу (темпоралізація) та ситуації (ситуатизація), в яких реципієнти сприйматимуть повідомлення.Нормалізація повідомлень.Редактор повинен привести норми повідомлення, реалізовані автором, у відповідність до тих норм, якими користується реципієнт. Інтерпретація повідомлень.Редактор повинен дати коментарі до повідомлення, які пояснюють незрозумілі реципієнтові речення, пояснити відхилення від прийнятих норм тощо. Естетизація повідомлень.Редактор повинен привести повідомлення у відповід­ність із нормами прекрасного. Це важливо не тільки для художніх, а й для усіх інших без винятку видів літератури.Залежно від типу повідомлень виділяють три галузі редагування: редагування науково-технічних, редагування художніх і редагування публіцистичних повідомлень.Залежно від соціального, функціонального призначення і читацької адреси повідомлень виокремлюють такі галузі редагування: редагування художньої, публіцистичної, ділової, наукової, популярної, інформаційної, виробничої, навчальної, довідкової, рекламної та дитячої літератури.Аспект редагування — це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм. Кожен такий аспект, як правило, має окрему назву. У літературі найчастіше виокремлюють такі аспекти редагування: — літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: інформаційних, композиційних, логічних, лінгвістичних і психолінгвістичних); — технічне (на основі поліграфічних норм або норм, які встановлює технічне обладнання чи технологія електронних ЗМІ); — політичне (на основі політичних норм); — художнє (на основі естетичних норм); — наукове (на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні).


3. Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.

Довідковими називаються такі видання, в яких різноманітна інформація наукового або прикладного характеру розміщена в зручному для швидкого пошуку порядку і не призначена для суцільного читання.

Типологічний ряд цих видань складають: словники (енциклопедичні, біографічні, мовознавчі, перекладні, термінологічні, тлумачні) – укладаються здебільшого у формі упорядкованого за алфавітним принципом переліку заголовних слів з їх поясненням, тлумаченням чи перекладом з однієї мови на іншу. Одиницею такого видання є словникова стаття (заголовне слово і його пояснення); довідники (наукові, виробничо-практичні, масово-політичні, навчальні, популярні, побутові) – на відміну від словника тут структурною одиницею є довідкова стаття, яка чітко і конкретно дає відповідь на винесене в заголовок словосполучення і відрізняється прикладним характером і практичною спрямованістю; енциклопедії(універсальні, галузеві) – основою статті є конкретні дані і факти, поняття, закони, правила, що характеризують заголовне слово; подаються за алфавітним або систематичним принципом; довідково-інформаційні видання (каталоги, покажчики, програми, телефонні довідники, розклади руху транспорту).

За обсягом довідкові видання поділяють на: однотомні і багатотомні.

За змістом і формою подачі матеріалів: галузеві, універсальні.

З чого починається робота редактора? Типова послідовність дій:

1. Розробка загальної концепції довідкового видання. Йдеться про розв’язання організаційних і творчих питань. Організаційні: чітке з’ясування читацького призначення, передбачуваного попиту на книговидавчому ринку, економічних можливостей щодо забезпечення якості видання, підбір авторського колективу та створення редакційної групи. Творчі: складання словника, розробка методичних рекомендацій для авторів, з’ясування принципів відбору інформації.

2. Редакторська підготовка матеріалів. Після отримання статтей від авторів, їх систематизації у відповідності із словником починається редакторське опрацювання. На цьому етапі здійснюється: - робота над фактологічним матеріалом (з’ясування ступеня новизни інформації, врахування нових джерел, перевірка дат, цифр, прізвищ, ініціалів); - удосконалення змісту (популяризація викладу, вилучення повторів, малозрозумілих слів); - уніфікація тексту (принцип однотипності скорочень, написання малих і великих букв тощо); - ретельна перевірка розробленої системи посилань, відсилань, покажчиків).

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Видавнича справа, книговидання та друкарство 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.