загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

План

1. Основні вимоги до систем вентиляції

2. Система опалення

3. Основні світлотехнічні поняття та одиниці

4. Природне освітлення, його нормування та розрахунок

5. Штучне освітлення, нормування та розрахунок

6. Що таке електричні поля струмів промислової частоти?

7. Лазерне випромінювання

1. Основні вимоги до систем вентиляції

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

— створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

— повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

— не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

— не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

— бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;

— не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища. При вирішенні питання щодо доцільності кондиціонування повітря слід враховувати і економічні чинники.

Необхідно зазначити, що до вентиляційних систем, встановлених у пожежо- та вибухонебезпечних приміщеннях висувається ціла низка додаткових вимог, які в цьому розділі не розглядаються.


2. Система опалення

Система опалення – це комплекс конструкційних елементів, які призначені для отримання, перенесення і передавання необхідної кількості тепла у всі приміщення, які необхідно нагрівати.

Перенесення тепла може здійснюватись за допомогою рідкого (води) або газоподібного (пара, повітря, газ) середовища. Середовище, яке переміщується в системі опалення називають теплоносієм. Залежно від виду теплоносія системи опалення бувають: - водяні;- парові;- повітряні;- газові. При використанні для опалення електричного струму тепло може передаватись також через тверде середовище. Системи опалення поділяють на дві основні групи:

  • місцеві;
  • центральні.
  • Місцеві системи– для опалення одного приміщення всі три основні елементи конструктивно об’єднані в одній установці, безпосередньо в якій відбувається отримання, перенесення і передавання тепла в приміщення. Середовище для перенесення тепла нагрівається гарячою водою, парою, електрикою або під час спалення будь-якого палива. Центральні системи– призначені для опалення декількох приміщень від єдиного теплового центра. До центральних відносять системи:

    - водяного опалення;

    - парового опалення;

    - повітряного опалення.

    В сучасних системах теплопостачання і опалення використовують два теплоносії:

  • первинний – високотемпературний, отримавши тепло в центральнім теплообміннику на тепловій станції, рухається в зовнішніх теплопроводах і віддає тепло в місцеві теплообмінники;
  • вторинний – низькотемпературний, отримавши тепло в місцевих теплообмінниках кожної будівлі, переносить його по внутрішньому теплопроводу до окремих опалювальних приладів і повертається до теплообмінника по зворотній трубі. Первинним теплоносієм може бути вода або пара.


  • 3. Основні світлотехнічні поняття та одиниці

    Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

    Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

    Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ш), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

    За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

    Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверх І, що світиться:

    Одиницею яскравості є н і т (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.

    Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

    Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.

    Видимість( v) — характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції:де k — контраст між об'єктом і фоном; Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо.

    У виробничих умовах для контролю освітленості робочих місць та загальної освітленості приміщень найчастіше використовують люксметри типів Ю—116, Ю—117 та універсальний портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС 0693. Робота цих приладів базується на явищі фотоефекту — перетворенні світлової енергії в електричну.


    4. Природне освітлення, його нормування та розрахунок

    Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

    Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

    1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

    2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.

    3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.

    Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та ряду супутніх факторів. При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО - етіп. У випадку однобічного - в точці на відстані 1 м від стіни - найбільш віддаленої від світлових отворів, але не більш ніж 12 м від них При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО.

    Нормоване значення КПО (ен) (табл. 12.1) залежить від характеру зорової роботи (розряду), системи природного освітлення та особливостей світлового клімату і сонячності клімату в районі розташування будівлі, які визначають через коефіцієнти т - світлового клімату і с - сонячності клімату. за розрізами приміщень:

    а) - бокове одностороннє освітлення;

    б) - бокове двостороннє освітлення;

    в) - верхнє освітлення;

    г) - комбіноване освітлення.

    1- рівень робочої поверхні;

    2 - крива зміни КПО за розрізом приміщення;

    3 - рівень середнього значення КПО