загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

План

Вступ.

1. Основні законодавчі акти з охорони праці: Закон України про „Охорону праці”.

2. Вентиляція, її види, принципи розрахунку

3. Вимоги технічної естетики до виробничого середовища.

4. Вогнезахист будівельних дерев'яних конструкцій

5. Дерев'яні конструкції в умовах пожежі.

Список використаної літератури

Вступ

Будь-яке законодавство, особливо законодавство про охорону праці, ефективне тоді, коли воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхом контролю. Вони спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Вищим державним органом, що здійснює державне управління охорони праці, є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.

Охорона праці регулюється основними законодавчими актами України: Конституцією, законами “Про охорону праці”, “Про охорону здоров'я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційного захисту”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Кодексом законів про працю України тощо.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що держава дбає про поліпшення умов і охорону праці, її наукову організацію, про скорочення, а надалі і повне витіснення важ-кої фізичної праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробничих проце-сів у всіх галузях народного господарства.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Крім того, у Кодексі законів про працю України зазначено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Вони повинні впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають вироб-ничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають ви-никненню професійних захворювань працівників.


1. Основні законодавчі акти з охорони праці: Закон України про „Охорону праці”.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон “Про охорону праці”, який має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується життєвих інтересів майже 30 мільйонів громадян України.

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх, життя й здоров`я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом і працівником із питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації праці в Україні. Методи адміністративно-командного впливу на посадових осіб та працівників за порушення вимог охорони праці вже не діяли, а інших важелів впливу вже не було. Трудова, виконавча, технологічна дисципліни істотно знижувалися. Невизначеність обов`язків та повноважень з охорони праці новоутворених структур у процесі роздержавлення, приватизації та поступової відмови від галузевого принципу управління народним господарством, що більше ускладнювала стан справ. Прийняття Закону України «Про охорону праці» в 1992 році було об`єктивно зумовлене ситуацією, що склалася на той час у суспільстві. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров`я, життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків пошкодження їх здоров`я на виробництві. До позитивних моментів Закону України «Про охорону праці» належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на профспілки. В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб`єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Закон і відповідальні підзаконні акти зорієнтовані на основні вимоги міжнародних організацій, зокрема конвенції Міжнародної організації праці (МОП) та ринкові перетворення, що почалися у суспільстві. Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці, є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.

Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров’я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у старості та в інших випадках.

Правовою основою Законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров`я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс Законів про працю України (КЗпП).

У статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Кожен, хто працює, має право на відпочинок (стаття 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості робот у нічний час.

У тексті статті 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. На всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Отже, з вище вказаного можна зробити наступні виснивни: державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють міністерство праці та соціальної політики України і державний Комітет з охорони праці. Для виконання своїх функцій при Комітеті створюються територіальні управління та інспекції. Державні інспектори накладають на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок, відсторонюють і не допускають працівників до роботи, а також керівників за невиконання приписів.