Основи охорони праці 1
План
1. Система стандартів безпеки праці, зміст і область застосування
2. Види допомоги та термін її оплати потерпілим в разі ушкодження їх здоров’я при виконанні трудових обов’язків
3. Вібрація, її дія на організм, норми і методи захисту
4. Умови самозаймання речовин і матеріалів
5. Інструктажі з питань охорони праці та пожежної безпеки
3. Вібрація, її дія на організм, норми і методи захисту
Основні положення. Вібрація- це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має негативні наслідки для організму. Причиною появи вібрації є неврівноважені сили та ударні процеси в діючих механізмах.
Дія вібрації визначається інтенсивністю коливань, їх спектральним складом, тривалістю впливу та напрямком дії. Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення (а), віброшвидкості (v), віброзміщення (х). Параметри х, у, а взаємозалежні і для синусоїдальних вібрацій величина кожного з них може бути обчислена за значеннями іншого із співвідношення:
а = v(2πƒ) = х(2πƒ)2, (1)
де 2πƒ - кругова частота вібрації, с_1.
Для оцінки рівнів вібрації використовується логарифмічна шкала децибел (дБ). Логарифмічні рівні віброшвидкості (Lv) в дБ визначають за формулою:
Lv= 201g(v/vо), (2)
де V- середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с,
v= √1/T∑vі2,
де vі - миттєві значення віброшвидкості за період осереднення Т); v0 - опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5 • 10-8 м/с.
Логарифмічні рівні віброприскорення (L0) в дБ визначають за формулою:
Lа = 201g(а/ао), (3)
де а - середньоквадратичне значення віброприскорення, м/с2;
а0 - опорне значення віброприскорення, що дорівнює З • 10-4 М/С2.
За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну (місцеву) вібрацію. Загальна вібрація викликає коливання всього організму, а локальна (місцева) - втягує в коливальні рухи лише окремі частини тіла (руки, ноги). Локальна вібрація, що діє на руки людини, утворюється багатьма ручними машинами та механізованим інструментом, під час керування засобами транспорту та машинами, будівельних та монтажних робіт.
Згідно із ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» загальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на такі категорії:
- категорія 1 - транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (у т. ч. під час їх будівництва);
- категорія 2 - транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю і таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок;
- категорія 3 - технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.
За місцем дії загальну технологічну вібрацію поділяють на такі типи:
- на постійних робочих місцях виробничих приміщень;
- на робочих місцях складів, побутових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;
- на робочих місцях заводоуправлінь, лабораторій, обчислювальних центрів та інших приміщень для працівників розумової праці.
За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що передається від:
- ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;
- ручних інструментів без двигунів і деталей, які оброблюються.
За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат X, У, Z.
За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:
- постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;
- непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.
Вплив вібрації на людину. Залежність такого впливу визначається спектральним складом вібрації, напрямком дії, місцем прикладення, тривалістю впливу, а також індивідуальними особливостями людини.
Оцінюючи вібраційний вплив, потрібно враховувати, що коливальні процеси притаманні живому організмові. В основі серцевої діяльності і кровообігу та біострумів мозку лежать ритмічні коливання. Внутрішні органи людини можна розглядати як коливальні системи з пружними зв'язками. Частоти їх власних коливань знаходяться у діапазоні 3-6 Гц. Частоти власних коливань плечового пояса, стегон і голови щодо опорної поверхні (положення стоячи) складають 4-6 Гц, голови щодо пліч (положення сидячи) 25-30 Гц.
У випадку впливу на людину зовнішніх коливань (хитавиці, струсів, вібрації) відбувається їхня взаємодія із внутрішніми хвильовими процесами, виникнення резонансних явищ. Так, зовнішні коливання частотою, меншою від 0,7 Гц, утворюють хитавицю і порушують нормальну діяльність вестибулярного апарата. Інфразвукові коливання (менше 16 Гц), впливаючи на людину, пригнічують центральну нервову систему, викликаючи почуття тривоги, страху. За певною інтенсивності на частоті 6-7 Гц інфразвукові коливання, втягуючи у резонанс внутрішні органи і систему кровообігу, здатні викликати травми та розриви артерій.
Вібрація, що діє на людину, має широкий діапазон частот -від десятих часток до декількох тисяч Гц. Характерними рисами шкідливого впливу вібрації на людину є можливі зміни у функціональному стані: підвищена втома, збільшення часу моторної реакції, порушення вестибулярної реакції. Вібрація є подразником периферичних нервових закінчень, розташованих на ділянках тіла людини, що сприймають зовнішні коливання. У результаті впливу вібрації виникають нервово-судинні розлади, ураження кістково-суглобної й інших систем організму. Спостерігаються, наприклад, зміни функції щитовидної залози, сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту. У працівників в умовах вібрації відбуваються значні зміни кістково-суглобної системи. Терміни виникнення цих змін коливаються в межах від 6 місяців до 5 років.
Шкідливість дії вібрації збільшується з одночасним впливом на людину таких факторів, як знижена температура, підвищені рівні шуму, запиленість повітря, тривала статична напруга м'язів тощо. Цей широкий комплекс патологічних відхилень, зумовлений впливом вібрації, кваліфікується як віброзахворювання.
Методи захисту від вібрації. Заходи щодо захисту від дії вібрації поділяють на технічні, організаційні та лікувально-профілактичні.
Технічними заходами є:
- зниження вібрації в джерелі її виникнення (спеціальний вибір обладнання);
- зниження вібрації на шляху розповсюдження (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція).
Організаційні заходи - це:
- організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування, дистанційне керування обладнанням);
- організаційно-режимні (режим праці та відпочинку, заборона залучення до вібраційних робіт осіб, молодших 18 років).
Лікувально-профілактичними заходами є:
- медичний огляд;
- лікувальні процедури.
У випадках, коли технічними засобами не вдається зменшити рівень вібрацій до норми, передбачають забезпечення працівників 313, які можуть застосовуватися як для всього тіла людини, так і окремо для ніг та рук. У якості таких засобів використовують віброізолювальні рукавички і віброізолювальне взуття, які мають спеціальні пружні прокладки. Для зниження впливу локальної вібрації при роботі з перфораторами та відбійними молотками використовують спеціальні віброзахисні ручки керування.