ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК

1.1. Народження кіно

1.2. Особливості розвитку кінематографу в США.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНЕ УКРАІНСЬКЕ КІНОМИСТЕЦТВО

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОІ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Кінематограф - відносно новий вид мистецтва. Його історія, в порівнянні з тисячолітньою історією музики, живопису, театру, дуже коротка. Але це не заважає кіно залишатися вже протягом кількох десятків років наймасовішим видом мистецтва. Дійсно, хороше кіно зачаровує, дивує, змушує замислитися про події, що відбуваються в житті людини. Так само як книга для письменника, музика для музиканта або картина для художника, кіно для режисера - це спосіб вираження власних думок, почуттів і бажань. Найчастіше кіно показує нам ідеальне життя, життя, про яке мріють багато людей, життя, яке для багатьох недосяжне. Кінематограф є своєрідним мотивом, спонукальною дією до активного втручання в своє життя і зміни її на краще на шляху до ідеалу. Як відомо у терміна «мистецтво» є три основних визначення:

1) мистецтво - це художня творчість в цілому - література, архітектура, скульптура, живопис, музика і т.д.;

2) мистецтво - це лише образотворче мистецтво;

3) мистецтво - це високий ступінь майстерності в будь-якій сфері діяльності.

На мій погляд, сьогодні не можна загалом говорити про кіно як мистецтво в широкому розумінні цього слова. Щодня мільйони глядачів заповнюють зали кінотеатрів, ще більше людей дивляться кінофільми по телебаченню. Кожен рік з'являється новий фільм, який встановлює новий рекорд за касовими зборами і, часом, цей показник стає вирішальним в очах пересічного громадянина в момент прийняття рішення про перегляд нового фільму. Сьогодні «хорошим» вважається те кіно, яке виявилося найбільш вигідним для його виробників з комерційної точки зору.

В наш час кіно можна назвати мистецтвом лише в тому випадку, якщо відштовхуватися від визначення мистецтва як високого ступеня майстерності в цій сфері. Адже в технічному відношенні кіно йде в ногу зі світовим прогресом. З чорно-білого німого ролика початку XX століття кіно перетворилося на феєричне видовище ХХІ століття, яке вже немислиме без комп'ютерної графіки, головною метою якого стає максимальне занурення глядача в дію кінофільму.

Сьогодні кінематограф – це, насамперед, індустрія, галузь економіки, яка приносить величезний прибуток розвиненим державам. Кінодіячі опиняються на місці художника, який отримує гонорар за виконання саме тієї роботи, яка сподобається замовникові, навіть якщо сам живописець розуміє, що з художньої точки зору ця робота нічого не важить.

Все спрямоване на задоволення «опосередкованих бажань» більшої частини суспільства.

З народженням телебачення кіно почало прогресувати «семимильними кроками». Одним з видів кіномистецтва є документальне кіно.

Завдяки документальному кіно, яке в простій, стислій і наочній формі розповідає нам про природу, культуру, історію та науку, поповнюється наша «скарбничка знань». В цьому полягає позитивна роль кінематографа, за рахунок якого пересічна людина отримує величезну кількість інформації, не втрачаючи на її отримання та обробку свій дорогоцінний час. Підвищується загальний рівень культури.

У цій роботі я ставлю за мету розповісти про історію розвитку світового кінематографу, показати те, як він вплинув на життя людства і спробувати знайти відповідь на питання про причини масовості «масового кіно» як явища.


РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК

1.1. Народження кіно

Хвиля романтизму вкрила Європу у середині XIX століття. Прагнення панувати захопило в цю епоху всіх - промисловців, які накопичували багатства,фізиків і хіміків, які в своїх лабораторіях прагнули розгадати таємниці природи.

Перші локомотиви загуркотіли по щойно прокладених залізних рейках. Нове газове світло замерехтіло ночами в столицях. Парові машини запрацювали на ткацьких і прядильних фабриках. Стало очевидним, що всюди техніка розвивалася так раптово і так стрімко, так що заговорили про необмежений прогрес, який забезпечить повне оволодіння силами природи, панування розуму над світом.

У 1839 році французи Дагер і Ньєпс винайшли фотографію. Стрімко поширюючись, вона вийшла на рівень мистецтва, особливо в портреті. Наукові експерименти англійця Мьюбриджа, французів Маре і Демміні дозволили знімати серії фотографій з предметів,що рухалися. Маючи такі фотографії на стрічках, француз Рейно показував ці «фільми» з 1892 року в музеї Гревен. Але паперова стрічка рвалася. Незабаром хімік Болдирєв винайшов целулоїдну стрічку. Та удосконалення посипалися як з рогу достатку: американець Лат створив амортизуючу петлю, німець Аншютц - демонстрацію з тремтячим світлом, Грейфер - спеціальну вилку, що ритмічно просмикувала плівку перед об'єктивом. З'явилися і різні попередники кіноапарату від різних творців: англійця Пола, поляка Прушинського, француза Фриз-Гріна, росіян Тимченка, Самарського, Акімова. Багато з цих апаратів залишилися в наукових лабораторіях, в безвісті. Далі від усіх пішов великий Томас Альва Едісон. До свого блискучого фонографу, механізму,що вперше заговорив людським голосом, він зі своїм асистентом Діксоном сконструював кінетоскоп - ящик з маленьким екраном, глянувши в який через об'єктив, можна було побачити і почути чоловічка.

Будь-яке зображення, сприйняте нашим оком, за мить зникає.

Якщо ж окремі зображення руху предмету швидко змінюють одне одного, то мозок сприймає цей предмет як такий, що рухається безперервно. На цьому явищі грунтується принцип кінематографу.

У 1894 р. французи брати Люм'єр - Огюст і Луї - почули про кінетоскоп. Глядач, дивлячись в кінетоскоп, бачив рух різних предметів. Брати побудували свій власний прилад - «кінематограф» (від грецьких слів «кинема» - рух і «графо» - пишу, записую), який проектував зображення на екран.

28 грудня 1895 р. в Парижі на бульварі Капуцинок відбувся перший кіносеанс. Глядачі, яких привабило незвичайне рекламне оголошення, стали свідками дива: на білому екрані виникали примарні, чорно-білі, але цілком впізнавані та реальні картини. Історія не зберегла вражень найперших кіноглядачів. Але навряд чи хтось з них підозрював, що буквально в них на очах народжується мистецтво, що визначить обличчя ХХ століття.

Відтепер «оптична ілюзія» стала надбанням багатьох глядачів. Один і той самий фільм могли переглянути десятки, сотні, тисячі людей. Можна було зняти будь-яку сцену і показати її на екрані. Коротенькі фільми Люм'єрів на багато не претендували: вихід робітниць з воріт фабрики, гра в карти, годування немовляти, прибуття поїзда на перон. Але успіх був величезний. Всі фільми братів Люм'єр були «картинками з життя» на найрізноманітніші теми: видовищні фільми, фільми, де зняті свята, ходи, молебні, катастрофи, картини, де люди спеціально розігрували перед камерою певні дійства. Так на самому початку кіно розділилося на два види: фільми документальні та ігрові.

Кіно потроху знаходило свою мову - історії ставали усе складнішими та довшими, ділилися на безліч окремо знятих шматків. Але одноманітність вже приїдалася; іноді камера похитувалася в руках оператора, коли актори тікали до краю кадру. Камера прагнула прийти в рух.

Кінематографічна розповідь вимагала пошуку нових виразних засобів.

У знаменитому «Прибутті поїзду» ми можемо спостерігати зміну головних планів. Незважаючи на те, що камера стоїть на одному місці, простір кадру активний. Спочатку до нас здалеку мчить потяг, потім швидко йдуть люди. Ми бачимо їх так само, як бачили б, знаходячись на пероні. Глядача не залишає відчуття, що камера от-от зрушить з місця. Саме про цей фільм ходила легенда, ніби вразливі парижанки настільки злякалися потягу, який їхав просто на них, що кинулися тікати з зали або впали в істерику. Розповідей свідків цього випадку історія не зберегла, так що він цілком може виявитися красивою казкою, придуманої тим, хто дуже хотів висловити свої переживання від перегляду.

Доведеться розлучитися і з дуже красивою легендою про те, що знаменита стрічка «Прибуття поїзда» була найпершим фільмом в історії людства.

Насправді цієї стрічки не було навіть у програмі першого кіносеансу. Але у кожної легенди є свої причини. «Прибуття поїзда» відзначили і запам'ятали не тільки глядачі, але і критики, тому що цей короткий фільм був справжнім відкриттям. Екран зафіксував не просто побутову сценку - був створений справжній художній образ світу.

Як відомо, будь-який винахід розвивається еволюційно і поступово удосконалюється в технічному відношенні. Це ж спостерігається і у випадку з кінематографом. У 30-х роках XX століття в кіно з'являється звук, а зображення стає кольоровим. Починається ера телебачення.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Киноискусство как составляющая художественной культуры

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.