Досуг студента
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Місце дозвілля в житті сучасної молоді
1.1Сутність та структура дозвілля
1.2Особливості дозвілля студентської молоді
Розділ 2. Структура дозвілля студентів групи ПЛ-11
2.1 Методологічні засади аналізу дозвілля студентів групи ПЛ-11
2.2 Аналіз структури дозвілля студентів групи ПЛ-11
Практичні рекомендації
Висновки
Використана література
Додатки
ВСТУП
Тема дозвілля студента на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною. Адже, хоча студенти і проводять чимало часу у вузі, проте, все ж, основну частину дня вони вільні. І тут постає питання, чим їм зайнятися у вільний від навчання час.
Проблема організації студентського дозвілля є дуже важливою і потребує значної уваги з боку і студентських наставників, і батьків, і влади, і, безумовно, самих студентів.
Загальновідомо, що якщо людина не має чим зайнятися у вільний час, вона намагається зайняти себе чимось цікавим, в чомусь реалізувати себе - це є природною і соціальною специфікою людського організму, який завжди потребує дії, якогось заняття. І якщо вільний час студента не організований, то цей самий студент може знайти відраду у негативних, асоціальних, шкідливих заняттях. Коротше кажучи, з'являється сприятливий грунт для девіації та поступової духовно-соціальної деградації особистості. Незайнятість студента у вільний час може призвести і до таких (на превеликий жаль, доволі поширених на сьогодні, в тому числі й серед молоді) явищ, як наркоманія, алкоголізм тощо. Часто-густо студент, який не має, що робити, заводить різні сумнівні знайомства і зв'язки, може ступити на кримінальну стежку.
Отже, питання дозвілля студента повинно хвилювати не лише його самого. Цим питанням повинні перейнятися всі, кому не байдуже наше майбутнє. Адже студентська братія – це та сукупність людей, яка вже у найближчому часі й буде творити це саме майбутнє.
Об'єктом дослідження є студенти першого курсу історико-соціологічного факультету РДГУ, групи ПЛ-11.
Предметом дослідження є сама діяльність студентів на дозвіллі та фолрми цієї діяльності.
Мета даного дослідження полягає в тому, щоб дослідити дозвілля студентів, їх діяльність на дозвіллі, вивчити сутність, структуру та форми цієї діяльності, проблеми, з якими стикаються студенти у вільний від навчання час, методи організації студентського дозвілля.
Завдання дослідження:
1. Дослідити сутність і структуру самого явища дозвілля.
2. Визначити, яке місце займає дозвілля у житті сучасних студентів.
3. З'ясувати основні напрямки та проблеми дозвілля на прикладі групи ПЛ-11.
4. Спробувати знайти шляхи подолання цих проблем та дати цінні рекомендації і самим студентам, і всім зацікавленим у цьому особам.
Гіпотеза: після проведення дослідження можна буде встановити, як саме проводять вільний час студенти-політологи, як їм подобається організовувати своє дозвілля, що їх хвилює з цього приводу, і яких змін вони б прагнули.
Основним дослідницьким методом при виконанні даної курсової роботи виступає анкетування.
Розроблена автором анкета, респондентами якої стали вже вищезгадані студенти групи ПЛ-11, суттєво допомагає дослідити тему, визначити проблеми та труднощі, з якими стикаються студенти на дозвіллі, зробити спробу пошуку шляхів їх подолання і допомоги студентам. Робота складається з теоретичної та практичної частин, анкета та відповіді на неї студентів додаються.
Курсова робота написана на основі використання як навчальної та навчально-методичної літератури, так і спеціальних наукових праць. Зокрема використані фундаментальні та новітні навчальні посібники і підручники Е.Гіденса [3], В.Городяненка [6], В.Пічі [11], Н.Черниш [21]. Треба також відзначити і вагому роль праць, присвячених дозвіллю молоді, в тому числі й студентської [5, 12, 20].
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ДОЗВІЛЛЯ В ЖИТТІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ.
1.1 Сутність та структура дозвілля
Різке підвищення вимог, що пред'являються людині за межами виробництва, пов'язані з розширенням і ускладненням соціальних, політичних і духовних відносин в суспільстві, гостро поставило питання про аналіз вільного часу.[20].
Інтерес до проблем вільного часу на Заході з'явився ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Взагалі, вважається, що ця галузь соціології почала розвиватись із появою у 1899 році праці Т. Веблена „Теорія бездіяльного класу”. Вільний час тісно пов'язувався з індустріальною соціологією.
Емпіричні дослідження дозвілля почались у 20 - 30-х роках ХХ століття.
Починаючи з початку ХХ століття вільним часом починає цікавитись не лише індустріальна соціологія, але й соціологія сім'ї, побуту, освіти, культури.
У Радянському Союзі дослідження проблем вільного часу почалися у 20-х роках, проте значного поширення вони набули і почали активно досліджуватись лише з 60-х років. Однак і на сьогоднішній день така галузь, як соціологія дозвілля не набула у нас достатнього розвитку.
Соціологія вільного часу – це одна з галузей соціології, яка вивчає життєдіяльність, відносини й орієнтації людей у сфері вільного часу.
Вільний час – це частина позаробочого часу, що являється сферою формування і прояву різних рівнів вільної життєдіяльності, що безпосередньо направлена на всебічний та гармонійний розвиток трудящих [20].
Потужний сплеск інтересу до соціології вільного часу з'явився, починаючи з 50-х років ХХ століття. Проблема вільного часу стає дуже важливою, з'являється такий напрямок, як соціологія дозвілля [11].
Що ж таке дозвілля?
Дозвілля – це: 1) час занять, за допомогою яких відбувається в основному відновлення фізичних, розумових та психічних сил людини, витрачених у сфері праці [11];
2) вільний від оплачуваної праці та неодмінних обов'язків час [18];
3) сукупність видів діяльності, що пов'язані головним чином із задоволенням культурних потреб, що відновлюються (різноманітні види відпочинку і розваг) [20].
Вільний час можна класифікувати таким чином:
1) час дозвільної діяльності (дозвілля);
2) Час більш піднесеної діяльності – сукупність занять, що найбільш інтенсивно впливають на процес всебічного розвитку особистості (соціально-культурна та науково-технічна творчість, суспільно-політична діяльність, самоосвіта тощо).
Хоча, разом з тим, чіткої межі між дозвільною діяльністю та більш піднесеною діяльністю немає, вони можуть легко проникати одна в одну [11]. Вони, безумовно, і доповнюють одна одну.
Взагалі, багато дослідників не поділяють вільний час на дозвільну діяльність та час більш піднесеної діяльності. Більше того, терміни „дозвілля” і „вільний час” в основному використовуються соціологами як тотожні, однакові.
Специфічними ознаками діяльності у вільний час є взаємозамінність занять, свобода їх вибору.
Головною ознакою вільної діяльності є свобода вибору дій у вільний час, причому більш широка, ніж у інших сферах життєдіяльності, оскільки людина може не лише вибирати чим їй займатись, але й взагалі не займатися ніякою діяльністю [20].