Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 42

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

ЗМІСТ 

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЖІНКАМИ.. 7

1.1. Соціальне положення жінок в Україні 7

1.2. Державна політика по поліпшенню положення жінок. 14

1.3. Форми соціальної роботи з жінками. 17

1.4. Установи соціального обслуговування, які надають допомогу жінкам. 21

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЖІНКАМИ, ЯКІ  ПІДДАЛИСЬ НАСИЛЬСТВУ.. 25

2.1. Сексуальне насильство в сім'ї 25

2.2. Стресові порушення у дівчат - жертв сексуального насильства і надання ним психологічної допомоги. 31

ВИСНОВОК.. 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 42

ВСТУП

Актуальність дослідження. В наш час стрімкого розвитку економічних процесів та демографічного зросту населення як ніколи раніше стає важливим і доцільним дослідження особистостей, соціальна робота з жінками. Цей пошук нових методів і різновидів підходу до психологічних особливостей ділової жінки, жінки-матері, жінки як основи успішного розвитку політичних досягнень в Україні.

Об’єкт дослідження. Жінка та її положення в Україні.

Предмет дослідження. Вивчення технологій соціальної роботи з жіночим населення України.

Мета і завдання.

- Розглянути форми і методи соціальної роботи з жінками.

- Виявити соціальні й психологічні проблеми в цій області.

- Розглянути зарубіжний досвід з жінками.

- Виявити дійсне соціальне положення жінки в Україні і спробувати знайти вирішення проблеми.

Методи. Соціологічне спостереження, анкетування, соціологічне інтерв’ю, психосоціальний метод, поведінковий підхід, соціальна робота в спільноті.

Структура роботи. Вступ, Розділ 1 – соціальна робота з жінками, Розділ 2 – технології соціальної роботи з жінками, які піддались насильству, Висновок, Список використаної літератури.

Поняття «жіноче питання» за своїм змістом широке. Воно охоплює соціальне положення жінок у всіх сферах суспільного життя, проблеми їх дискримінації, організації дій в захист своєї правової і фактичної рівноправності.

Пошуки соціальної рівності жінок і чоловіків йшли через відвойовування прав - на працю поряд з чоловіками (які тривалий час перешкоджали прийому жінок на роботу, побоюючись конкуренції); на освіту (доступ до вищого утворення жінки дістали в Європі тільки в кінці XIX в.); на участь у виборах (суфражістки на початку XX в. вважали, що це автоматично відкриє жінкам доступ до інститутів влади). Кожне відвойоване право було не тільки перемогою, але і своєрідною поразкою, оскільки фактично додавало жінці обов'язку, не міняючи її другорядного положення в суспільстві.

Відправним пунктом рішення «жіночого» питання в нашій країні слід рахувати 1918 рік, коли принцип рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життя - цивільних і юридичних правах, праці, освіті, сімейного життя - був не тільки проголошений, але і закріплений в першій Конституції Радянської держави, ряду інших політичних актів і законів. Вже в 1918 р. проходить перший Всеукраїнський з'їзд жінок - робітниць і селянок, тоді ж створюються женотдели, які ведуть культурну, виховну і організаційну роботу серед жінок. Рух жінок за рівноправність приймав в країні все більш масовий характер, воно зустрічало підтримку і з боку чоловіків. Традиційні погляди в суспільстві на відносини між статями починали змінюватися. В значній мірі це було обумовлено тим, що жінки придбавали економічну самостійність, правову незалежність, діставали рівну з чоловіками освіту. Проводилися масові дискусії по різних аспектах відносин між чоловіками і жінками: брак і сім'я, вільна любов, батьківський будинок, свобода жінки розпоряджатися собою і своїм тілом.

У ці ж роки, не дивлячись на військово-економічні труднощі, що переживаються країною, розвивався жіночий періодичний друк: журнали «Комуністка», «Робітниця», «Селянка», «жіночі сторіночки» у ряді центральних і місцевих газет, видання серії книг і брошур «Бібліотеки для жінок». Все це сприяло розповсюдженню ідей про рівноправність в країні. До 1926 р. продовжували виходити і деякі популярні видання для жінок, існуючі ще в дореволюційного часу.

Проте, спочатку демократична соціальна політика відносно жінок поступово трансформувалася, мінялася. У 1934 р. під приводом, що в більшості центральних районів країни розв'язана жіноча проблема, була згорнута і потім припинена особлива робота серед жінок. Мотивувалося це тим, що більшість жінок залучена в суспільне виробництво в місті і в кооперативному селі і, таким чином, подолана їх соціальна відсталість.

Загальні ідеологічні і соціально-економічні процеси в нашій країні зробили специфічний вплив на положення жінок. Індустріалізація, здійснювана екстенсивними методами, вимагала нових дешевих робочих рук. Розподіл продуктів по картках, реалізація гасла «Хто не працює, той не їсть» забезпечували майже стовідсоткову і чоловічу і жіночу залучену в суспільне виробництво. Колективізація і масове розкуркулення підірвали економічні основи патріархальної сільської сім'ї і тим самим також вимусили жінку йти на заробітчанство в колгосп або в місто, - найчастіше це була важка, непрестижна, малооплачувана робота. Вже до 1940 р. питома вага жінок в загальній чисельності робітників і службовців склала 38,9%. Різко зріс даний показник у військовий і післявоєнний період.

Але «право на працю», що у такому вигляді дарує жінці, з'явилося не засобом отримання економічної незалежності, а додатковим механізмом експлуатації, що додав до традиційних сімейних обов'язків жінки ще і трудові. Політика відносно жінок стала визначатися з позиції того, що вони повинні дати суспільству Потрібні були країні робочі руки - йди і працюй, знадобиться підвищити народжуваність - йди і народжуй, причому в післявоєнні роки цьому «сприяли» такі правові санкції, як заборона розлучень, абортів і подачі позовів на встановлення батьківства і стягнення аліментів.

Проте не дивлячись на деякі дискримінаційні заходи, українські закони відносно рівноправності жінок були найпрогресивнішими і надали істотну дію на «жіноче» законодавство в інших країнах. Крім того, не скидаючи з рахунків волюнтаристські підходи і труднощі 30-х років, слід визнати досвід рішення «жіночого» питання в нашій країні за безцінний і гостро необхідним в сучасних умовах жіночого руху, що відроджується, в Україні. Адже відношення до жінки у нас дотепер патріархально-функціональне: віддавайся і терпи. Суспільство використовує сили і потенціал жінок на виробництві, в сім'ї, в суспільному житті, не особливо піклуючись про те, що воно дає їй в свою чергу.

Підсумок же соціальних трансформацій в Україні полягає у тому, що фактично жінок позбавили багатьох соціальних завоювань: різко понижений їх соціальний статус, яким вони розташовували в суспільстві до так званої перебудови; суспільство дійшло соціальної дискримінації жінок у всіх сферах суспільного життя. Змінився соціально-психологічний настрій в жіночому соціумі: серед жінок посилилися за два останні роки відчуття песимізму (з 8 до 12%), розгубленості (з 9 до 15%), невпевненості (з 24до 31%), тривоги (з 39до 46%). Оцінили свій психологічний стан як «душевний підйом» лише 1,6% опитаних українських громадянок, як оптимізм - 8%.

Жінки насилу адаптуються до нових політичних, соціальних, духовних умов, що склалися в суспільстві, при цьому видозмінюючи не тільки загальну спрямованість своєї соціальної поведінки, але і конкретні вчинки в конкретних сферах діяльності. Фактично положення жінок в Україні - це приклад порушення найважливіших положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно жінок, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 р. і що набула чинності у вересні 1981 р. 

Закрыть

Технологии социальной работы с женщинами в Украине

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.