Основы психологии 30
План
1. Свідомість як вищий рівень психічного відображення і саморегуляції людини. Самосвідомість і “Я-концепція”
2. Cімейне консультування. Діагностичні методи, які застосовуються в сімейному консультуванні. Рисунок сім’ї
3. Сучасні теорії научіння: теорія поетапного формування розумових дій як механізм інтеріоризації (П.Я. Гальперін); теорія формування у дітей системи наукових понять (В.В. Давидов)
1. Свідомість як вищий рівень психічного відображення і саморегуляції людини. Самосвідомість і “Я-концепція”
Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризується різними рівнями. Вищий рівень психіки, властивий людині, утворює свідомість. Свідомість — це вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми.
Основними характеристиками свідомості є:
● сукупність знань про навколишній світ, якими людина оволодіває завдяки пізнавальним процесам;
● самосвідомість, тобто усвідомлення, самопізнання, самооцінка людиною себе і своїх вчинків, дій;
● забезпечення цілеспрямованої діяльності на основі формування мети, виходячи з мотивів, потреб, прийняття вольових рішень, внесення необхідних корективів у виконання дій;
● почуття та емоційні оцінки, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, інших людей тощо;
● мова.
Впродовж життя людини процес відображення світу не залишається незмінним.
Так, в процесі пізнання дійсності та взаємодії з нею людина виступає не лише як суб'єкт відображення (той, хто пізнає), а і як об'єкт відображення (того, кого пізнають). В даному випадку спрацьовує такий компонент свідомості людини як самосвідомість, що засвідчує найвищий рівень розвитку психіки людини серед живих організмів.
Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки
Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується поступово, проходячи наступні етапи: Самовідчуття, Самосприймання, Саморозуміння. Пізнання людиною самої себе є дуже складним процесом, який триває протягом життя.
Як компонент психіки людини самосвідомість несе певне навантаження, що виражається в функціях:
1. пізнавальна – накопичення інформації про власні якості, властивості, прояви.
2. оцінкова – формування ставлення до власних якостей, властивостей, проявів.
3. регулятивна – побудова власної поведінки на основі знань та ставлень щодо себе.
4. захисна – послаблення або й усунення травмуючих негативних емоційних переживань у психіці людини.
Результатом процесів самосвідомості є "Я-концепція" особистості.
"Я-концепція" - це динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей; самооцінку та суб'єктивне сприймання зовнішніх чинників, які впливають на особистість.
"Я-концепція" є системою настанов, яка включає три структурні елементи:
1) когнітивний- образ "Я", який характеризує зміст уявлень про себе;
2) емоційно-оцінний,афективний, що відображає ставлення до себе загалом чи до окремих боків своєї особистості, діяльності й проявляється в системі самооцінок;
3) поведінковий,який характеризує прояви перших двох елементів у поведінці.
Центральним компонентом "Я-концепції" є самооцінка особистості.Самооцінка - це та цінність, значущість, якої надає собі індивід загалом та окремим рисам своєї особистості, діяльності, поведінки.
Самооцінка виконує регуляційну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Відображаючи рівень задоволення чи незадоволення собою, самооцінка створює основу для сприймання власного успіху чи неуспіху в діяльності, досягнення мети певного рівня, тобторівня домагань особистості.
2. Cімейне консультування. Діагностичні методи, які застосовуються в сімейному консультуванні. Рисунок сім’ї
Сімейне консультування – це один з різновидів сімейної психотерапії, що має свої відмітні ознаки і границі терапевтичного втручання. Сімейне консультування розвивалося паралельно із сімейною терапією, взаємно збагачуючи один одного.
Залежно від орієнтації психологічної допомоги розрізняють таківиди психологічного консультування сім’ї:
Консультування класифікують також затривалістю(разова, короткострокова, тривала) іхарактером допомоги(просвітницько-рекомендаційна, діагностична, власне психологічна консультація).
Основнамета психолога, який здійснює консультування, — допомогти клієнтові віднайти шляхи і засоби розв'язання проблем, пов'язаних з утрудненнями в міжособистісних стосунках із членами сім'ї.
Схема процесу психологічного консультуванняпередбачає сім фаз
Перша фаза — створення клімату, що забезпечує успішне консультування шляхом вираження психологом позитивних установок на клієнта, переконання його в щирій зацікавленості у вирішенні проблеми і бажанні допомогти.
Друга фаза — створення своєрідного “катарсису", який виникає внаслідок того, що клієнтові надається можливість висловитися з проблеми, звільнитися від негативних емоцій.
Третя фаза — усунення (по можливості) деструктивного фону через осмислення проблеми і переорієнтацію клієнта на позитивне, що є в цій ситуації.
Четверта фаза — постановка консультантом діагнозу, тобто з'ясування причини звернення клієнта в консультацію, про що клієнтові не повідомляється.
П’ята фаза — психолог допомагає клієнту самостійно поставити“діагноз”проблемної ситуації.
Шоста фаза — клієнт має усвідомити наявні варіанти вирішення проблеми і вибрати один з них. При цьому всі рішення клієнт повинен приймати самостійно, бо тільки тоді він почуватиметься відповідальним за власні вчинки і не відмовиться від прийнятого рішення в разі труднощів, що виникнуть.
Сьома фаза — закріплення мотивації щодо виконання прийнятого рішення.
Ця схема може змінюватися залежно від тривалості і характеру консультування.
Виділяють кілька груп методів і прийомів психологічного консультування сім’ї: загальні навички психологічного впливу; неспецифічні прийоми роботи консультанта; спеціальні прийоми і методи психологічного консультування.