План

1. Робота з підручником і вивчення наукової літератури по психології

2. Структура педагогічних здібностей викладача ВНЗ

3. Психологія - як гуманітарна дисципліна

Література

1. Робота з підручником і вивчення наукової літератури по психології

При читанні літератури, при прослуховуванні лекції студенту слід співвідносити отриману наукову інформацію з реальною поведінкою людей, з власними думками, відчуттями, переживаннями, критично їх аналізуючи і оцінюючи з нових, вже не житейських, а наукових позицій. Це і означатиме, що на матеріалі, що вивчається, розвивається мислення студента, яке дозволяє йому краще вчитися далі, не заучуючи теорію, а аналізуючи з її допомогою життєві факти. Тільки так може бути засвоєний психологія як наука, як, втім, і будь-яка інша наука. Задачами викладача, рішення яких допоможе студенту досягти зазначеної цілі, є наступні:

1. Сформувати у студента відповідну мотивацію до глибокого вивчення науки. Перш за все він повинен вирішити: «Для чого мені знадобиться психологія, ради чого я її вивчатиму?» Якщо «для диплома», «для престижу» (бо попит на ринку праці на психологію росте) і т. п., то зрозуміло, що потрібної мотивації у студента для вивчення науки немає, і її ще належить сформувати.

Це — перша і спершу найважливіша задача викладача. Як її вирішувати? Дати студенту зрозуміти, де, коли і для чого «йому особисто» стане в нагоді в житті знання психології людей. В цьому студенту допоможе перша ж лекція, що розкриває предмет і задачі психології як науки. Вона повинна зацікавити тим, що має для нього життєво важливе значення. При подальшому вивченні предмету заглиблюватиметься розуміння необхідності вивчення цієї науки, яке перетвориться на інтерес до психології. Це і означатиме, що сформувався реально діючий мотив учбової діяльності — пізнавальний інтерес, заснований на усвідомленні особового значення оволодіння науковими психологічними знаннями.

2. Треба попередити студентів, що для засвоєння знань, одержуваних з лекцій і книг, необхідно проектувати їх на життєві психологічні явища (психічні процеси і стани, дії і вчинки людей і себе самого), прагнучи пояснювати їх на підставі психологічних знань. В рішенні цієї задачі допоможуть приклади, аналізовані викладачем на лекціях, що приводиться в літературі, а також практичні завдання (психологічні учбові задачі), пропоновані на заняттях-практикумах, обговорювані на семінарах або складові зміст письмових контрольних робіт по психологічних дисциплінах. Така проекція наукових положень на життєві явища є не що інше, як психологічне дослідження людей. Досліджувати з позиції психології буденні життєві явища якраз і означає вчитися розуміти людину, щоб правильно будувати з ним свої відносини, чого б це ні торкалося: керувати людьми, підкорятися іншій людині, вчити і виховувати, створюючи при цьому сприятливу для спілкування психологічну атмосферу.

3. Постійним керівництвом до дії для студента при самостійному вивченні літератури повинен стати девіз: всі висновки, одержувані при психологічному аналізі (дослідженні) життєвих фактів, обов'язково записувати. Такий запис і буде тим самим конспектуванням, яке при традиційному навчанні (в школах, вузах) часто зводиться до переписування книжкових істин. Проте якщо щось і цитується з книг, то відразу повинне і коментуватися. Студент повинен записати власні думки, що відображають розуміння виписаних положень стосовно життя. Це буде показником його справжньої самостійності в оволодінні наукою.

В результаті рішення вказаних задач виявиться, що студент не тільки прослуховував лекцію і зрозумів її зміст, не тільки прочитав книгу і осмислив її, але і навчився психологічно аналізувати і оцінювати поведінку людей і готовий використовувати отримані наукові знання в своїй повсякденній практиці.

При навчанні у вузі все залежить від правильної організації студентом свого самостійного навчання в міжсесійний період.

Для того, щоб самостійне навчання не перетворювалося на безладне читання, не придбавала характер чергової тимчасової кампанії (студент півроку, рік відпочиває, а перед сесією штурмує підручники) необхідно допомогти йому перетворити роботу в постійно діючу систему.

Підручник є основним і провідним видом учбової літератури. В ньому систематично висловлюється матеріал на сучасному рівні досягнень даної науки і на доступній студенту мові.

Відмітними особливостями підручника як виду учбової літератури є наступні.

По-перше, підручник містить в стислому вигляді весь основний учбовий матеріал по науковій учбовій дисципліні. Сюди відносяться всі вузлові поняття і категорії даної науки з відповідними визначеннями (дефініціями). При необхідності дається коротка історія становлення поняття в науці. Це відноситься звичайно до самих загальних основоположних категорій, від змісту яких залежить розуміння логіки і історії розвитку самої науки.

По-друге, підручник висловлює зміст основних наукових понять в строгій системі, в їх істотних взаємозв'язках і взаємостосунках, в їх супірядності, де більш широкі поняття і категорії включають менш широкі (вузькі, приватні, конкретні) і служать методологічною основою для пізнання ними предметів, що позначаються, і явищ.

По-третє, підручник в той же час ніяк не претендує на вичерпне розкриття всього наукового змісту учбового предмету, а позначає основну канву, користуючись яку, потрібно вивчати науку далі, щоб глибше і ширше в ній орієнтуватися. Підручник в цьому значенні служить путівником, для подальшого проникнення в єство явищ, фактів, подій, яким дається пояснення в даній науці.

Для навчання методиці роботи студента з підручником є один радикальний по дієвості засіб: учбове завдання до вивчення тексту підручника(назване свого часу Н. Г. Дайри «логічним завданням»). Таке завдання складається дуже просто: слідуючи за текстом підручника, викладач формулює питання, що вимагають від студента-читача осмислення його змісту, розуміння логіки міркувань автора, а значить, розуміння логіки самої науки. Питання завдання можуть бути націлений також на вихід за межі підручника як путівника і негайне звернення до книги-першоджерелу.

Читання підручника — важлива частина самостійного навчання. Якщо деякі студенти рахують цю, роботу мало не єдино потрібній, то це є помилкою, породженим у вузівській практиці формалізмом, що зустрічається, вимог до знань студентів. Роль підручника в самостійному навчанні велика, хоча не всеосяжна. Вона обмежена відповідними функціями підручника у вивченні науки.

Основна функція підручника — орієнтувати учня (студента) в системі знань, умінь і навиків, які повинні бути засвоєний відповідно до програми учбового предмету. Підручник орієнтує не по всій глибині і практичному додатку наукових положень, що становлять зміст даного учбового предмету, не говорячи вже про науку в цілому, а в основних поняттях і категоріях науки, дає часткові відомості про історію їх: виникнення і включення в науковий оборот, а також про їх значення для розуміння навколишнього світу.

Читання рекомендованої наукової літератури. Це і є та головна складова частина системи самостійного навчання студента, яка забезпечує справжнє засвоєння науки, дає міцний науковий фундамент під всю майбутню професійну роботу. Звичайно, в слово «читання» вкладається не тільки буквальне значення. Читання наукової літератури завжди важче, ніж читання белетристики. Коли студент вивчає книгу, він, звичайно, не обірве читання на якійсь окремій, хай важливій і помітній, цитаті, а читатиме далі, намагаючись знайти в контексті наступних абзаців і розділів тлумачення значення приведеної фрази, але так чи інакше він повинен докласти немало зусиль, щоб зрозуміти важливе наукове положення. До того ж при реальному і серйозному вивченні літератури він буде, певною мірою, інтелектуально є підготовлений до розуміння змісту чергових тим курсу, знатиме теоретичну підоснову висловів авторів наукових праць.

Вивчення літератури, підручника у тому числі, повинне вирішувати одночасно і задачу підготовки до написання контрольної, курсової або дипломної роботи по предмету. Як вже було сказано вище, курсова або контрольна письмова робота — не самоціль, і не потрібно прагнути того, щоб чим скоріше скинути з себе цю ношу, «відзвітувавши» за неї ще до того, як будуть засвоєні основні теоретичні положення психології. Щоб студент міг вільно оперувати своїми теоретичними знаннями при аналізі, оцінці і описі різних психічних явищ, спостережуваних у особи, абсолютно недостатньо читання тільки одного підручника. Ті студенти, які пишуть, наприклад, як реферат психологічну характеристику особи на такій убогій науковій базі, звичайно обмежуються застосуванням термінів, іноді більш менш до місця, а іноді і зовсім невірно. В роботах студентів можна зустріти такі міркування: «По характеру незлагідний, тому що у нього холеричний темперамент», «Пам'ять у нього розвинута непогано, але тільки короткочасна. Довготривала пам'ять розвинута гірше», «Краще розвинуто слухове сприйняття, ніж всі інші, оскільки вона дуже любить музику і розбирається в ній непогано» і т. д., що свідчить про поверхневе, формальне знання психології, що черпнув з підручника без розуміння самій суті явищ. По суті, це навіть не знання теорії, а запам'ятовування термінології і прив'язка її до характеристики знайомої людини, тобто вживання «вченої» лексики, нічого не додаюче ні до пізнання психології особи, що характеризується, ні до знань студентів.

Тому написання курсової або контрольної роботи (реферату) потрібно зробити своєрідним підсумком оволодіння теорією і готувати її в процесі вивчення літератури, накопичуючи матеріал у міру засвоєння відповідних ідей, що допомагають студенту глибше зрозуміти психологію особи в цілому або деякі психічні процеси і стани, що виявляються у неї в тих або інших ситуаціях. Написана на такій науковій базі контрольна робота буде першим досвідом застосування теорії до життя, спробою наукового психологічного дослідження якої-небудь вузької, але конкретної життєвої проблеми. І в цьому немає ніякого, перебільшення, оскільки пропонована методика якраз і направлена на оволодіння дослідницьким підходом до учбової діяльності, коли кожний крок в пізнанні науки супроводиться зіставленням теоретичних ідей з життєвими фактами, з об'єктивною реальністю.

Отже, стисло підсумуємо сказане про методику управління самостійною учбовою діяльністю студента:

1. Головна вимога — самостійне вивчення наукової і учбової літератури з обов'язковим зіставленням теоретичних положень з реальними психологічними явищами спостережуваними у себе і навкруги себе.

2. Вся решта учбової роботи (написання курсової або контрольної роботи (реферату), підготовка до іспитів і за четі) повинна здійснюватися одночасно і паралельно з вивченням рекомендованої літератури, і лише її успішне виконання може гарантувати засвоєння змісту вивченого.

3.Самостійна учбова робота може бути успішною, якщо студенту цікаво одержувати межові і корисні особисто для себе знання. Тому постійною турботою викладача стає формування і підтримка виниклого інтересу студента до пізнання психології як дієвого мотиву його діяльності, завдяки якому студент захоплено читатиме літературу і відчуває радість пізнання нового. За наявності такого мотиву самостійне навчання перестає бути для студента тяжким тягарем, а приносить відчуття морального задоволення, яке людина випробовує, коли він зайнятий творчою працею.

Людині властиво прагнути результату найкоротшим шляхом, з якнайменшою витратою сил і часу. І це цілком природно. Так поступає він і в навчанні: якщо можна отримати атестацію по вивченому курсу на основі запам'ятовування готових знань, отриманих від викладача або з підручника, то він так і поступатиме.

Можливо, справа в невмінні студента-першокурсника правильно будувати свою самостійну розумову роботу? Адже вчаться ж самостійно, і притому все життя, і більш досвідчені люди, у тому числі професори і академіки. І ні в яких викладачах вони не мають потреби, оскільки уміють вчитися самі (і головне — хочуть вчитися постійно). Можливо, студенту треба починати з придбання уміння вчитися, щоб самостійно, без підказок викладача, без контролю і опіки з його сторони уміти організувати свою учбову діяльність.

Щоб відповісти на поставлене питання, потрібно проаналізувати самостійне навчання як учбову діяльність з погляду психологічної теорії діяльності. Мотиви, цілі, засоби і результат діяльності — всі ці компоненти структури діяльності мають саме психологічний сенс, оскільки характеризують діяльність з боку суб'єкта: яку ціль він ставить перед собою, в ім'я задоволення якої з своїх потреб він ставить цю ціль (мотив), які засоби для досягнення поставленої мети він використовує і який одержує результат.

Якщо цілі у студентів як суб'єктів діяльності різні, то це говорить про відмінність мотивів, від чого (і від мотиву, і від цілі) залежатиме, якими засобами людина виконуватиме діяльність (чи хороші, чи ефективні вони), а значить, і результат різний. Які мотиви і цілі, такі звичайно і результати учбової діяльності, тобто якість засвоєння учбового матеріалу.

Методика викладання переслідує ціль — полегшити студенту (особливо студенту-заочнику, якому важче вчитися) рішення задачі — навчитися займатися захоплено, коли праця, що затрачує, обертається відкриттями, що приносять радість пізнання.

Але для досягнення цієї мети треба ураховувати особливості самостійного вивчення психології як науки не тільки по книгах.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 18

Бесплатная работа

Закрыть

Методика преподавания психологии 1

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.