План

1. Рококо і класицизм – стилі художнього самовираження культури доби Просвітництва

2. Микола Бердяєв – Сенс творчості

3. Визначити поняття     

1. Рококо і класицизм – стилі художнього самовираження культури доби Просвітництва

Рококо, реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині 18 в. дійшов (з Франції і Австрії) на Україну — до Києва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи рації («raison») класицизму.

Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово « примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мист. ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повині були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільонах влітку, а взимку в палацах. Надміру використовувалась косметика - білила, пудра, рум'яна, чорна фарба( сурма )для бровей, мушки. Косметику рясно використовували як жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок на обличчі - розташування мушок мало своє значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож.

В живопису доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологіних персон. В портретах всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала числені недоліки і надзвичайно складні проблеми.

Це було свято посеред чуми - з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, бідністю, смертю.

Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця 18 століття і стилем ампір.

Живопис доби рококо. Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Стилистику рококо мають жипопис Франції, Італії, німецьких князівств, Австрії (і Чехії в її складі),Російської імперії, найменше Голландії,Португалії, Іспанії ( ранішні твори Гойї ).

Кращі зразки живопису рококо дали Франція і Італія. У Франції засновниками рококо стають француз Ватто і італійка з Венеції Розальба Кар'єра. Пізніше справу продовжили Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар і декілька майстрів незрівняно меншого обдарування ( Ланкре, Карл Ванлоо, П'єр Кійяр,художники Куапель, Ноель-Нікола та Шарль-Антуан, Жан-Баттіст Патер тощо. )Стилістика рококо притаманна учнівським і ранішнім творам велетенські обдарованого Жака-Луї Давіда, майбутнього представника класицизму і ампіру. Особисте місце зайняла і творчість Шардена, видатного майстра натюрморту Франції в добу рококо. Риси рококо притаманні деяким жанровим картинам Шардена, але без еротизму, театральності і ідиллічно-пасторальних мотивів, таких типових для стилю рококо.

Серед художників італійців стилістику рококо розділяли Якопо Амігоні, П'єтро Лонгі, Джамбаттіста Тьєполо,Бернардо Белотто, менш обдаровані Стефано Тореллі, П'єтро Ротарі тощо. Космополітизм живопису рококо найбільш притаманний саме творам італійців, що досить легко перетинали кордони різних держав і роками працювали по-за межами Італії ( Амігоні - в Баварії, Лондоні і Мадриді, Бернардо Белотто в Німеччині і Польщі, П'єтро Ротарі в Дрездені, Відні і Петербурзі).

На 18 століття прийшовся новий розквіт мистецтва портрета.Причетним до стилів пізнього бароко і рококо слід визнати і Олександра Росліна, відомого портретиста зі Швеції,теж досить космополітичну фігуру доби ( працював у Швеції,Італії, Німеччині, Російській імперії, Франції, помер в Парижі).

Скульптори доби рококо. Доба рококо має своїх видатних майстрів і серед скульпторів, хоча їх значно менше ніж живописців. Цікава школа скульпторів доби рококо склалася в Празі ( Матьяш Бернард Браун та ін.) і Львові( Пінзель і його школа ).

Навчання в Італії і благодійні впливи яскравих зразків бароко в скульптурі добре позначились на скульптурах Брауна.Якщо в ранішніх творах відчутні барокові зразки Італії( Христос втішає Святу Люітгарту ), то і кращі зразки скульптора в стилі рококо не поринають в легковажність, зберігаючи при цьому витонченість, грацію, навіть театральність( карнавальна маска на обличчі скульптури алегорії « Підступність », замок Кукс, Чехія ).

Зразки скульптур рококо Пінзеля та його школи ще чекають свого талановитого дослідника.

Надзвичайно повно рококо відбилося в творах декоративно-ужиткового мистецтва.

  • Мереживо. Здається, вдруге після початку 17 століття, мереживо пережило новий злет і увійшло у високу моду. Декоративні якості мережива повністю використані в сукнях аристократичних дам. Мережово прикрасило зачіски, шию, рукава парадних і святкових костюмів. Мереживо сполучають з діамантовими оздобами, атласом, хутром тощо.
  • Порцеляна Саме на добу рококо припадає віднайдення секрету китайської порцеляни. Експерименти 1708-1709 рр, що проводив Беттгер Йоганн Фрідріх в Дрездені, вперше в Європі дали повноцінні зразки порцеляни, що нічим не поступалися зразкам Китая.В Мейсені відкривають першу в Європі порцелянову мануфактуру.Трохи пізніше виникають інші центри по виробленню порцеляни у Франції, Російській імперії, Чехії, Австрії тощо. До створення дрібної порцелянової пластики залучають кращих скульпторів доби: у Франції це Етьєн Моріс Фальконе, в Мейсені - Йоганн Йоахім Кендлер, Йоганн Готліб Кірхнер тощо.
  • Примхливе і чудернацке рококо не здатне було якісно відтворити героїчні, могутні характери. Обмеженість стилістики рококо добре відчував той же Фальконе. І коли отримав замову на кінний монумент царя Петра І ( Мідний Вершник ),повністю відмовився від прийомів рококо, звернувшись до зразків античності і розвиненого бароко. Рококо могло не все.

  • Меблі Свій характер отримали і меблі доби рококо.Вони втратили масивність барокових зразків і стали більш легкі, тонкі, більш зручні у побуті. Меблеві майстри створили і особливі зразки меблів - бюро, комодів, секретерів, шифоньєрів. Свої назви отримали навіть характерні типи крісел - «Бержер» і «Маркіза». Видатними майстрами меблів рококо були Шарль Крессан, Давид Рентген, Франсуа Ебен, П'єтро Піфетті(Рим),Джузеппе Маджоліні(Мілан) тощо.
  • Інтер'єри Перші зразки ансамблю в інтер'єрі дали доба відродження і бароко. Рококо успішно успадкувало цю традицію і дало свої зразки ансамблів в інтер'єрах. Особливо уславився архітектор і дизайнер з Франції Жермен Боффран (1667-1754). Інтер'єри особняка Субіз увібрали всі характерні риси рококо - святковість, відмову від прямих ліній і ордеру, диктат хвилястих візерунків, перенасиченість дрібного декору, що охоплює усю стіну і стелю. Овальна зала отелю Субіз в Парижі доповнена ще й дзеркалами, що візуально ламали межі зали і надавали насиченому декору безмежності.
  • Видатні зразки інтер'єру доби рококо дав і Антоніо Рінальді(1710? - 1794) в Китайському палаці Оранієнбаума( італієць, що майже все життя працював в Петербурзі, Російська імперія ). Велика обдарованість майстра і знання видатних зразків бароко дали змогу Рінальді використовувати як дорогоцінні, так і дешеві матеріали - порцеляну і штучний мармур,стінописи і олійний живопис, шпалерне розташування картин і екзотичні витвори мистецтва Китаю.Чого вартий лише Стеклярусний кабінет Китайського палацу, де в якості живопису використані скляні трубки, бісер і вишивка шовком. Унікальність цього рококового інтер'єру ріднить його з видатними зразками інтер'єрів бароко на кшталт Янтарної кімнати.

    Західноєвропейська література доби рококо

  • Найменше стиль рококо відбився в літературі Великої Британії.
  • В Німеччині і Італії, навпаки, було досить прихильників стилю рококо. В Італії це Карло Гольдоні ( 1707-1793 ),автор комедій, П'єтро Метастазіо (1698-1782).
  • Всиновлений аристократом Гравіна, підліток П'єтро Трапассі отримав від нього два значних подарунки - прізвисько Метастазіо( переклад Трапассі грецькою мовою ) і весь свій спадок. Це позбавило поета від матеріальних перешкод і дало змогу зосередитися на творчості. Саме Метастазіо створить лібретто опери серіа, які визнають класичними зразками жанру. Він створив 27 лібретто, неодноразово покладених на музику, а також тексти ораторій, кантат. Музику до творів Метастазіо створювали Гендель, Вівальді, Моцарт, Сальєрі.

  • Найбільший відбиток стиль рококо мав в літературі Франції. Література рококо - це перш за все малі літературні форми - серед них новели, еротичні вірші, пасторалі, комедії масок.
  • Лірика французького рококо сильно відрізнялася від пафосного і важкуватого класицизму, за що отримала назву «легкої поезії» чи навіть «поезії миттєвостей». В стилістиці рококо писали сонети, епіграми, мадригали, застольні пісні.

    За літературу в стилі рококо бралися забезпечені вества населення, освітчені, позбавлені матеріальних скрут, головні споживачі веселого дозвілля і необтяжливих зайнять. Тому тут часто представники аристократичних родин чи багатії

  • маркіз де Лафар
  • граф Кейлюс
  • абат де Фавр( «Чотири години дами за туалетами» )
  • маркіз де Пезаї ( «Купання Зеліди»)
  • граф Еваріст Парні( поетична збірка «Еротичні вірші»)
  • Луве де Кувре, син паперового фабриканта.
  • Класицизм як мистецтво. Класицизм виник на рубежі суспільного піднесення французької нації і французької держави, бо саме у XVII ст. сформувалася єдина французька держава, а в другий половині Франція стала наймогутнішою абсолютистською державою Західної Європи. Основою теорії класицизму став раціоналізм, що спирався на філософську систему Рене Декарта. Предметом мистецтва у класицизмі проголошувалося тільки прекрасне, піднесене.

    Класицизм – мистецтво героїчної громадянськості. В основі його поетики лежать принципи філософського раціоналізму, що яскраво проявились у підході до явищ суспільного життя й природи. Прекрасне виступає в ній як чітке, розумне, логічне начало, без будь-яких складностей і суперечностей, притаманних реальному життю. Оспівуючи героїчні ідеали, мистецтво класицизму зовсім не цікавилося сучасністю, реальними людьми та їх побутом, а тяжило до ідеалізованих абстрактних образів, проголошувало принцип зображення “чудової” природи, ґрунтуючись на вивченні античної поетики і мистецтва, що містять у собі немовби абсолютну, позаісторичну естетичну норму, теоретики класицизму створили систему класичних канонів (наприклад, дотримання у драмі трьох єдностей – місця, часу, дії), а також неухильну ієрархію жанрів (“високі” – трагедія, епічна поема, ода історична картина – зображали життя королів і знаті, пов'язаних з долею держави, громадянські доблесті і героїчні діяння, “низькі” - комедія, сатира, байка, жанрова картина буржуазного, чи просто народного побуту, приватні буденні інтереси)

    Основні представники класицизму у архітектурі, живописі і драматургії. Першим великим французьким драматургом був П'єр Корнель, який написав ряд класичних п'єс. В основі ”Сіда” лежить лицарський сюжет про боротьбу кохання й обов'язку. переважають над усім і повністю підпорядковують собі людські пристрасті. Морально підносячи особистість, громадянськість водночас пригнічує її, тобто Корнель вже помітив, що гуманістична гармонія між спільним благом і особистим щастям неможлива.

    Після смерті кардинала Ришельє й короля Людовіка XIII посилюється феодальна опозиція престолу, загострюється політична боротьба, яка призвела до фронди. Спостерігаючи жорстоку боротьбу за владу Корнель втрачає віру у високі громадянські й моральні принципи. На зміну ідеальним героям “Сіда “і “Гораціо“ приходять хижаки, тирани,честолюбці, яких Корнель виводить у своїх трагедіях, все частіше, переносячи їх дію на “ варварський “ схід

    Передвістям французького класицизму в образотворчому мистецтві була художня мова Жора де Латура - точність, виразність, чіткість композиції, бездоганна цілісність силуету Справжнім творцем класичного напрямку став Ніколас Пуссен. Теми його полотен – міфологія, історія, Старий і Новий Заповіти. Зображувані герої - люди сильних характерів і величних вчинків, високого почуття обов'язку перед суспільством і державою. Поняття суспільного призначення надзвичайно важливе для Пуссена, як взагалі для його напряму. Цьому відповідає певний стиль і порядок, композиційна врівноваженість, плавний, чіткий ритм чудово передають сувору величність ідей та характерів. Друга половина XVII ст. - час довгого правління Людовіка 14,” короля сонця” - вершина французького абсолютизму.” Велике століття“ – велике насамперед за пишністю церемоніалу і всіх видів мистецтв, які в різних жанрах та різними способами прославляли особу короля. Провідним стилем усього мистецтва стає класицизм.

    Головне творіння другої половини XVII ст. - Версальський палац і парк. У досить пустельній місцевості виріс казковий палац, у безводному полі заструмували фонтани, виріс гігантський парк. Творцем парку був Ленотр, скульптури виконали такі знамениті майстри як Жірардон та Куазево. Декоративні роботи очолив “перший живописець короля“, директор академії живопису й скульптури, директор мануфактури гобеленів Шарль Лебрен. Саме йому французьке мистецтво завдячує єдиним декоративним стилем - від монументального живопису й картин до килимів і меблів.

    Так із другої половини XVII ст. Франція міцно посідає провідне місце в художньому житті Європи.

    Характеристики работы

    Контрольная

    Количество страниц: 23

    Бесплатная работа

    Закрыть

    Культурология

    Заказать данную работу можно двумя способами:

    • Позвонить: (097) 844–69–22
    • Заполнить форму заказа:
    Не заполнены все поля!
    Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

    Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.