План

1. Методика формування іншомовної компетенції в аудіюванні

2. Система вправ для навчання аудіювання, різні способи перевірки розуміння аудіо текстів.

3. Загальні та відмінні характеристики (психологічні й мовні) діалогічного й монологічного мовлення та їх урахування в процесі навчання. Функціональні типи діалогу й монологу.

4. Методика формування іншомовної компетенцїї в діалогічному мовленні

5. Методика формування іншомовної компетенцїї в монологічному мовленні

6. Методика навчання техніки читання: поняття «техніка читання», труднощі навчання, методи навчання техніки читання англійською мовою, типи і види вправ для навчання техніки читання.   

1. Методика формування іншомовної компетенції в аудіюванні:

Сприймання і розуміння іншомовного мовлення на слух (аудіювання)– рецептивний вид мовленнєвої діяльності, змістом і метою якого є розуміння мовлення на слух у момент його породження.

Аудіювання і говоріння - це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є й відносно автономним (наприклад, слухання лекцій, доповідей, радіопередач і т. п.).

Розуміння на рівні значень – розуміння основних фактів іншомовного повідомлення, уміння відповісти на запитання: хто? що? де? коли? тощо.

Розуміння на рівні смислу – розуміння задуму автора тексту і його оцінка слухачами.

За мовними характеристиками аудитивний матеріал може відзначатися труднощами:

фонетичними (загалом неточна інтерпретація звучання слів, фонетична редукція, асиміляція, злиття звуків),

лексичними (особливості сприйняття довгих у коротких слів, переносне значення слів, фразеологічні звороти, полісемія, омонімія, паронімія, антоніми, синоніми,велика кількість слів без значного інформаційного навантаження тощо),

граматичні (вставні звороти в реченнях, інвертований порядок слів у реченні, омофонія формотворчих і словотворчих суфіксів і флексій, омонімія службових частин мови).

За змістом аудитивний текст повинен бути в основному монотематичним, цікавим, інформативним, з достатньою надлишковістю інформації для забезпечення розуміння.

Компоненти умов сприймання аудіотексту: темп мовлення; кількість пред’явлень аудіотексту; тривалість звучання

Труднощі аудіювання. Успішність аудіювання залежить

1) від самого слухача (від рівня розвитку у нього мовленнєвого слуху, пам'яті, наявності уваги, інтересу і т. п.), його індивідуально-психологічних особливостей;

2) від мовних особливостей аудіотексту та його відповідності мовленнєвому досвіду і знанням учнів;

3) від умов сприймання аудіотексту.

Систему вправ для формування КА складають дві підсистеми:

І) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання і

ІІ) вправи для розвитку мовленнєвих умінь аудіювання.

Кожна з підсистем містить по дві групи вправ.

До І підсистеми входять вправи, спрямовані на:

1) формування мовленнєвих навичок аудіювання: фонетичних, лексичних, граматичних та

2) розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання: мовленнєвого слуху, ймовірного прогнозування, пам’яті.

Вправи є рецептивними некомунікативними й умовнокомунікативними. Некомунікативні вправи включають такі види вправ: вправи на сприймання, впізнавання чи розрізнення звука, інтонаційної моделі, лексичної одиниці, граматичної структури;

умовнокомунікативні – вправи в аудіюванні повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази.

До ІІ підсистеми входять вправи, націлені на розвиток мовленнєвих умінь аудіювання:

1) вправи, які готують учнів до аудіювання текстів,

2) вправи в аудіюванні текстів.

Вправи цієї підсистеми є рецептивними умовнокомунікативними та комунікативними. Умовнокомунікативні вправи включають вправи в аудіюванні повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні;

комунікативні – вправи в аудіюванні текстів з метою одержання інформації. По суті комунікативні вправи є керованою мовленнєвою діяльністю, оскільки забезпечують практику в аудіюванні на основі комплексного подолання аудитивних труднощів.


2. Система вправ для навчання аудіювання, різні способи перевірки розуміння аудіо текстів.

Видокремлюють підготовчі вправи, що базуються на мовних елементах і розвивають мовленнєвий слух і слухову пам’ять учнів та ті вправи, що спрямовані на навчання прогнозування змісту аудіотекту, які розвивають словесно-логічну пам’ять.

Підготовчі вправи, що базуються на мовних елементах включають:

1) Вправи на розуміння і диференціацію звукової форми слова, що привчають учнів до точності слухання. Вони полегшують розуміння словоформ в потоці мовлення, навчає диференціації від подібних словоформ, що звучать. Ці вправи будуються на парах слів, що відрізняються одним звуком.

2) Вправи на семантизацію похідних і складних слів. Вони базуються на знаннях словотворчих елементів. Слова для семантизації подаються в парах або в контексті.

3) Вправи на семантизацію елементів в синтагмі. Синтагматичний зв’язок визначається дієсловом, значення якого семантизується на основі синтагматичного передбачення.

4) Вправи на розуміння речень з незнайомими лексичними одиницями і багатофункціональними граматичними структурами. Ці вправи спрямовані на навчання учнів розуміти значення лексичних одиниць у контексті.

5) Вправи на диференціацію значень паронімів. У цих вправах використовують пари паронімів, які легко сплутати при аудіюванні.

Вправи на навчання прогнозування змісту аудіотекту.

1. Прослухайте фрази ті визначте, в яких ситуаціях вони вживаються.

2. Прослухайте текст і заповніть пропуски графічного варіанту тексту.

3. Прослухайте слова, запам’ятайте їх і назвіть ті, щовідносяться до означеної теми.

4. Прослухайте і повторіть за диктором фрази.Доповніть їх подібними за змістом.

Робота над аудіотекстом має за мету:

1. повне розуміння змісту аудіотексту;

2. розуміння головної думки аудіотексту;

3. розуміння означених деталей аудіотексту.

Контроль розуміння аудіо тексту може здійснюватися:

1. усно або письмово;

2. рідною або іноземною мовою;

3. шляхом виконання традиційних вправ або тестів


3. Загальні та відмінні характеристики (психологічні й мовні) діалогічного й монологічного мовлення та їх урахування в процесі навчання. Функціональні типи діалогу й монологу.

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить; продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.

Діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Обучение иностранным языкам 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.