План

1. Аудиторський ризик.

2. Міжнародні стандарти аудиту.

3. Які функції виконує внутрішній аудитор.

1. Аудиторський ризик.

Розвиток аудиту за останні 20-30 років зумовив виникнення нового підходу до проведення аудиторських перевірок, що передбачає планування, розрахунок, уточнення й оцінку такого показника, як аудиторський ризик.

Це питання дуже важливе у теорії аудиту, оскільки окремо його не розглядають і не виділяють в інших видах контролю.

Аудиторський ризик варто мати на увазі, бо висновки аудитора про достовірність фінансової звітності можуть бути помилковими. Завжди існує ймовірність того, що помилок або неточностей, які суттєво можуть вплинути на господарську діяльність, у перевірених документах не знайдено і вчасно не виправлено. Зазвичай ці помилки виявляє пізніше персонал клієнта, інший аудитор або певний зовнішній контрольний орган (податковий інспектор, контрольно-ревізійна служба та ін.).

Спеціальна література з аудиту — основне джерело інформації для аудиторів, подає декілька термінів і понять, пов'язаних з різними аспектами ризику. Тому варто уточнити зміст кожного терміну для того, щоб надалі не ототожнювати їх з аудиторським ризиком.

Одне з найпопулярніших визначень суті сучасного аудиту таке: аудит — це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Дане визначення містить ключове поняття — інформаційний ризик.

Він передбачає ймовірність того, що публічна фінансова звітність підприємства (організації) має істотні помилки чи неточності. Цей ризик існує не для аудиторів, а для користувачів фінансової звітності — акціонерів, інвесторів, кредиторів, державних органів та інших, яких може ввести в оману недостовірна інформація. Інформаційний ризик не можна ототожнювати з аудиторським, бо він є лише стимулом для замовників аудиторських послуг, адже висновок аудиторів становить певну гарантію достовірності фінансових звітів підприємств.

На інформаційний ризик у ринкових умовах прямо впливає ризик підприємницької діяльності, залежний від багатьох факторів: законодавчої системи, податкової політики, конкуренції тощо. Цей ризик також прямо не пов'язується з аудиторським і стосується конкретного підприємства чи організації.

Тісніший зв'язок із аудиторським ризиком має ризик бізнесу аудитора (аудиторської фірми) — ймовірність того, що аудиторська фірма може зазнати збитків у процесі взаємодії з клієнтом, навіть якщо аудиторський висновок складено правильно. На ризик бізнесу впливають зовнішні за відношенням до суб'єкта перевірки фактори: недосконалість чинного законодавства, непорядність замовника, недостатня компетентність судових органів у господарському праві, фінансах та обліку.

Отже, розглянуті види ризиків аудитори беруть до уваги, але прямого функціонального зв'язку з показником аудиторського ризику згадані види не мають.

Аудиторський ризик є наслідком двох чинників: ризику того, що можуть мати місце суттєві помилки, а також ризику того, що цих істотних помилок не буде виявлено. В економічній літературі ці фактори поділяють на окремі складові частини, які утворюють загальну модель аудиторського ризику.

Основні елементи моделі аудиторського ризику грунтуються на положеннях нормативів SAS39 (про вибірковий метод для аудиту) і SAS47 (про суттєвість ризику). Наголосимо, що нормативи, які мають кодову абревіатуру SAS, тлумачать загальноприйняті стандарти аудиту, і їх періодично друкує Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів (AmericanInstituteofCertifiedPublicAccountants — AICPA). Ця організація дуже авторитетна і впливова у світі, тому публікації АІСРА використовують як керівництво з практичного аудиту в багатьох країнах.

Аналіз економічної літератури засвідчує, що у зарубіжних і українських авторів немає єдиного підходу до визначення термінів, якими називають окремі елементи аудиторського ризику (табл. 17.1). Проте доцільно дотримуватися однієї термінології, найбільш уживаної і популярної у світі, а не знаходити нові назви для відомих понять.

Таблиця 17.1 Порівняння термінології, що визначає елементи аудиторського ризику, в різних наукових джерелах

№\п Автор Елементи аудиторського ризику
Власний ризик (ВР) Ризик контролю (РК) Ризик невиявлепня (РН)
1 2 3 4 5
1. Р. Адамс Внутрішній ризик Ризик контролю Ризик невиявлення
2. Е. А. Арене, Дж. К. Лоббек Внутрішньогосподарський ризик Ризик контролю Ризик невиявлення
3. Дж.К.Робертсон Ризик неефективності системи обліку Ризик неефективності внутрішнього контролю Ризик невиявлення
4. Р. Додж Внутрішньовластивий ризик Ризик контролю Ризик невиявлення
5. В. Д. Андреев Спадковий (властивий) ризик Ризик контролю Детекційний ризик
6. С.Ф. Голов, С. Я. Зубілевич Властивий ризик Ризик контролю Ризик невиявлення

Більшість зарубіжних економістів погоджуються з моделлю аудиторського ризику, запропонованою АІСРА, описуючи її у такому вигляді:

АР = BP-S-PK-S-PH, (7.1)

де АР — прийнятний аудиторський ризик; В P властивий ризик; РК — ризик контролю; РН — ризик невиявлення.

Прийнятний аудиторський ризик (АР) виражає міру готовності аудитора надати позитивний висновок без застережень за умови, що ймовірність існування суттєвих помилок у фінансовій звітності клієнта після проведення аудиту не перевищує величини АР, яка може коливатися в межах від 0 до 1 (або від 0% до 100%). Практично аудитор завжди прагне мінімізувати значення АР, оскільки високе значення цього показника загрожує фінансовими втратами у випадку конфлікту з клієнтом, а також падінням іміджу аудитора (аудиторської фірми).

З прийнятним аудиторським ризиком тісно пов'язане поняття суттєвості (матеріальності) можливої помилки. Тут аудитори зазвичай не використовують точних оцінок, найчастіше вважаючи, що відхилення до 5% незначне, а понад 10% — матеріальне.

Властивий ризик (ВР) — це ризик того, що реєстри бухгалтерського обліку і відповідно фінансова звітність клієнта містять недостовірну інформацію.

Ризик контролю (РК) — це ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може вчасно запобігти помилок або знайти їх у обліку і звітності.

Властивий ризик і ризик контролю залежать насамперед від адміністрації та персоналу клієнта. Тому аудитор не може прямо впливати на рівень цих показників і регулювати його через використання тих чи інших аудиторських процедур та організаційних заходів під час перевірки.

Теорія аудиту має чотири основні концепції, на яких грунтуються вивчення системи внутрішнього контролю і оцінка ризику:

1. Адміністрація, а не аудитор, повинна встановлювати систему контролю і забезпечувати її діяльність на підприємстві.

2. Підприємство має розробити таку систему внутрішнього контролю, яка б забезпечувала достатню впевненість у тому, що фінансову звітність подано об'єктивно.

3. Систему внутрішнього контролю не можна розглядати як повністю ефективну, якщо під час її створення не було враховано умов

розробки і особливостей майбутнього практичного застосування.

4. Мета і завдання внутрішнього контролю не залежать від методів обробки інформації (автоматизованих чи ручних).

Перелічені концепції дають змогу дійти певних висновків про основні правила, яких доцільно дотримуватися у вивченні системи внутрішнього контролю. По-перше, аудитор не несе відповідальності за неточності, що виникають в обліку клієнта через помилки персоналу і недосконалість внутрішнього контролю. По-друге, аудитор повинен використовувати необхідні процедури, спрямовані на глибоке вивчення системи внутрішнього контролю незалежно від форми обліку і способів обробки інформації.

Знання цих правил дає змогу аудиторові правильно планувати і спрямовувати роботу та чітко розподіляти сфери відповідальності аудиторської фірми й адміністрації підприємства-клієнта.

Безпосередньо від аудитора залежить лише ризик невиявлення (РН), який є ризиком того, що помилки в обліку і звітності клієнта не буде виявлено аудитором під час перевірки. Зменшення цього ризику можливе у випадку отримання більшої кількості аудиторських доказів і ретельнішого дослідження обраних для перевірки джерел інформації.

Деякі аудиторські фірми та окремі зарубіжні автори ризик невиявлення поділяють на два компоненти: ризик аналітичного огляду та ризик тестів оборотів. Такий поділ зумовлено використанням у зарубіжній аудиторській практиці двох основних категорій тестів — аналітичного огляду і тестів оборотів. Але для вітчизняної практики такий підхід навряд чи доцільний у зв'язку з тим, що небагато вітчизняних аудиторів широко застосовують аналітичний огляд чи окремо виділяють його з інших дослідних процедур.

Описану модель аудиторського ризику (17.1) для остаточного аналізу й оцінки часто подають у такому вигляді:

(17.2)

Отже, завданнями аудитора в процесі визначення аудиторського ризику є правильна оцінка величини властивого ризику і ризику контролю, а також регулювання і вплив на цю величину ризику невиявлення. Саме для цього використовують формулу (17.2).

Якщо розрахований рівень аудиторського ризику занадто високий порівняно з допустимим, аудитор може відмовитися від подання аудиторського висновку або розробити комплекс заходів, спрямованих на зниження цього рівня. Такими заходами можуть бути відновлення обліку, детальне дослідження господарських операцій, залучення експертів.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 17

Бесплатная работа

Закрыть

Учет и аудит 3

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.