Управления инвестиционным горизонтом банковского портфеля ценных бумаг
Зміст
Вступ. 3
Розділ І. Методи управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля цінних паперів. 6
1. Стратегії управління інвестиційним горизонтом. 6
Стратегія рівномірного розподілу. 6
Стратегія короткострокового акценту. 7
Стратегія довгострокового акценту. 7
Стратегія шпанги. 7
Стратегія відсоткових очікувань. 8
2. Аналіз кривої дохідності 9
3. Аналіз дюрації 12
Розділ ІІ. Інвестиційна політика комерційного банку та аналіз інвестиційного портфелю 14
2.1. Інвестиційна стратегія та її напрямки. 14
Розділ ІІІ. Напрямки удосконалення інвестиційної діяльності комерційного банку України 20
Висновки. 23
Список використаної літератури. 26
Вступ
Сучасна масштабна диверсифікована міжнародна-інвестиційна діяльність є вагомим чинником економічного поступу. Особливе місце міжнародних інвестицій у світогосподарській системі обумовлене багатьма факторами, найбільш значущими із яких є:
vпревалювання у міжнародному поділі праці виробничої й науково-технічної кооперації, ефективність якої залежить від мобільності всіх факторів і, насамперед, капіталу;
vвеликомасштабний і динамічний розвиток процесів інтернаціоналізації, основу яких становить інтенсивна інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК);
vформування і розвиток міжнародних інтеграційних угруповань, в рамках яких поряд із вільним рухом товарів, послуг і робочої сили забезпечується і вільний рух капіталів;
vринкова уніфікація економічного поступу, що полегшує умови включення у міжнародну інвестиційну діяльність нових країн.
На рівні національних економік інвестиційні процеси проявляються, з одного боку, як експорт капіталу в різноманітних видах і формах (інвестування за рубіж), а з іншого — як його імпорт (іноземне інвестування). Залежно від ступеня зрілості національної економіки, рівня її інтегрованості у світове господарство формується мотивація та політика щодо інвестицій за рубіж ТР іноземних.
Теперішній стан світової економіки, віддзеркалює минулі тенденції руху капіталу, а від нинішніх масштабів і темпів інвестиційної діяльності багато в чому залежать напрями розвитку світового господарства у майбутньому. Якщо до останньою часу розвинуті країни переважно лише експортували, а країни, що розвиваються, імпортували капітал, то у 90 рр., корінним чином змінились напрями і структура інвестиційних процесів. Інвестиції нових індустріальних держав відіграють суттєву роль у економіках таких розвинутих країн, як США, Німеччина, Японія, Франція та ін.
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не в змозі вийти із економічної кризи без залучення і ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й динамізують інші факторні ринки та ринки товарів і послуг. Крім того, іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду.
У більшості країн з перехідними економіками ефективно використані іноземні інвестиції стають ключовим фактором розвитку цих країн, а інвестування за рубіж сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство. Зрозуміло, що міжнародне інвестування займає чільне місце і в структурі пріоритетів економіки України.
Проблеми інвестиційної діяльності особливо актуалізуються сьогодні — в умовах глобалізації економічного поступу. Саме розвиток і системна трансформація сучасних інвестиційних процесів формують глобальне конкурентне середовище. Тому вкрай важливо дослідити умови утворення, переміщення та використання світових інвестиційних ресурсів. Безпосереднім доказом актуальності такого аналізу є той факт, що в останні роки при стабільному зростанні світових інвестиційних потоків за розмірами, та при збереженні, в основному, і їх джерел, і їх адресації, навіть незначний перерозподіл цих ресурсів на користь нових країн-імпортерів капіталу (разом з дією деяких інших факторів) призвів до нерівномірності перебігу перехідних процесів як в цих країнах, так і в країнах, куди ці ресурси практично не були спрямовані.
Характерною є зростаюча у 90-х роках кількість наукових праць, в яких досліджується інвестиційна діяльність. Зарубіжна наукова думка орієнтована, з одного боку, на аналіз проблематики інвестиційного глобалізму, а з іншого – на розробку інструментів ефективного інвестування, перш за все, для транснаціональних промислових і фінансових корпорацій та банків.