Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 39

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

ПЛАН 

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І. Бібліографічний опис: поняття, значення і вимоги. 8

1.1. Структура бібліографічних описів. 8

1.2. Процес складання бібліографічного опису. 13

РОЗДІЛ ІІ.  Спеціальна методика складання бібліографічних описів. 17

2.1. Складання аналітичного бібліографічного опису. 24

2.2. Складання бібліографічних описів нормативно-технічних і технічних документів, неопублікованих документів. 28

2.3. Складання бібліографічних описів нотних та образотворчих видань. 29

2.4. Складання бібліографічних описів аудіовізуальних і електронних документів  31

ВИСНОВКИ.. 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 39

ВСТУП

Бібліографічний опис - це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце і рік видання та багато інших. Бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати - зіставити з іншими, відрізнити від інших.

Роль бібліографічного опису в різноманітних галузях наукової й культурної діяльності винятково велика, адже вся інформація про документи здійснюється саме за його допомогою. Він є основою для створення всіх бібліотечних каталогів, бібліографічних й інформаційних видань, автоматизованих банків даних про документи. Без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, послатися на якийсь твір у науковому, навчальному виданні тощо. Завдяки цьому бібліографічний опис широко використовується в бібліотечній, у бібліографічній і науково-інформаційній діяльності, у книговидавництві, у книжковій торгівлі, архівістиці, журналістиці, в науковій роботі.

Бібліографічний опис має бути максимально стислим, адже його вміщують на невеликій площі бібліографічного покажчика, каталожній картці або дискеті.

Опис у цілому і кожна його частина зокрема мають бути однозначними і зрозумілими для користувачів, у цьому полягає суть вимоги зрозумілості та чіткості.

Відповідність бібліографічного опису названим вимогам забезпечується завдяки дотриманню при складанні опису встановлених правил, які регламентуються державними стандартами та інструкціями.

Бібліографічний опис є складовою бібліографічного запису, який може подавати, крім бібліографічного опису, заголовок (тобто прізвище автора або назву установи, організації, що виступає як автор), класифікаційні індекси, предметні рубрики, анотацію.

Бібліографічний опис складається з бібліографічних елементів, які й містять відомості про певні ознаки документів. Одним із головних питань теорії та практики складання бібліографічного опису є питання про його перший елемент. Саме він, як правило, визначає місце певного запису в низці інших, тому за цим елементом здійснюється пошук потрібних документів. Опис починається з назви документа, але в деяких випадках доцільно поперед нього подати ім'я автора книги, тобто особи (осіб), яка створила твір самостійно або у співавторстві. Це одна з головних пошукових ознак, за якою більшість читачів розшукують книги.

Крім того, розташування прізвища автора на першому місці і бібліографічних записах дає змогу створити авторські комплекси, тобто зібрати в одному місці відомості про твори певного автора. Такий запис обов'язковий для каталогів і картотек бібліотек, книжкових магазинів тощо, для державних бібліографічних покажчиків, видань централізованої каталогізації, автоматизованих пошукових систем.

Перед описом може вміщуватись і назва організації, установи, підприємства, якщо документ виданий від імені цієї організації, установи, підприємства. Завдяки цьому можна створити комплекси документів окремих організацій та установ, що сприяє більш повному висвітленню їхньої діяльності. Це також полегшує пошук таких документів, оскільки часто назву офіційного документа важко запам'ятати. Такий запис використовується переважно в каталогах універсальних наукових і спеціальних бібліотек, на друкованих картках централізованої каталогізації, у деяких бібліографічних покажчиках, в автоматизованих ІПС.

Інколи перед описом подають назву території, про яку йдеться в документі. Саме за цією ознакою найлегше розшукувати географічні карти у великих пошукових масивах.

Ім'я автора, назва організації або території можуть виступати як заголовок бібліографічного запису. Але найчастіше бібліографічний опис починається з назви твору, оскільки більшість документів читачі розшукують саме за назвою. Це документи, в яких саме назва є найхарактернішою ознакою. Найбільшою мірою такий опис властивий для інформаційних і бібліографічних видань.

Бібліографи та бібліотекознавці України проводили значну роботу зі створення та вдосконалення правил складання бібліографічного опису, проте ця робота велася в руслі загальноросійської бібліотечної справи і бібліотекознавства. Особливості підходів українських фахівців до проблем книгоопису потребують глибокого вивчення. У післяреволюційний період зі створенням УРСР починається інтенсивна робота з розробки правил складання бібліографічних описів з урахуванням потреб українських бібліотек і бібліографічних установ. Дуже активно ця робота велася в 20-х роках, коли ще не було централізації у вирішенні проблем на всесоюзному рівні.

Основи складання книгоопису в Україні пов'язані з діяльністю Головної книжкової палати в Києві та Української книжкової палати в Харкові. У 1919 р. створено Головну книжкову палату, а при ній — Український бібліографічний інститут для розробки теоретичних питань книгоопису, класифікації, бібліографії.

Найважливішою функцією Української книжкової палати була реєстрація друкованої продукції, виданої в республіці. З 1924 р. регулярно видавався бюлетень "Літопис українського друку", створення якого було викликане подальшим розвитком теорії та практики бібліографічного опису, прийняттям спеціальної інструкції. Таку інструкцію було складено знову ж таки на основі правил Міжнародного бібліографічного інституту і "Правил картографії.

На І конференції наукових бібліотек УРСР (1925) було розглянуто низку теоретичних і організаційних питань складання бібліографічних описів, її учасники вважали, що основним матеріалом для організації і ведення каталогів у бібліотеках мають бути друковані картки, причому картка має бути єдиного зразка для бібліотек різних типів і видів. У зв'язку з рішеннями конференції Книжкова палата змінила робочу інструкцію з книгоопису, оскільки виникла потреба випуску "Літопису українського друку" і друкованих карток з одного набору. Це давало змогу досягти уніфікації опису, але водночас призводило до певних труднощів, адже одні й ті самі записи мали задовольняти потреби органу державної бібліографічної реєстрації і відповідати вимогам побудови каталогів будь-якої бібліотеки.

Усі елементи поділялися на дві частини:

1) відомості, що стосуються внутрішньої (соціально-ідеологічної) характеристики твору;

2) відомості, що стосуються зовнішньої (виробничо-економічної) характеристики його матеріального втілення.

У першій частині вміщувалися відомості, потрібні кожному споживачеві інформації (автор, назва, місце і рік видання, наклад тощо), а в другій — ті, що доповнюють опис відомостями, які не ввійшли до першої. Відомчі видання одержували опис під назвою, тобто установи та організації не вважалися авторами публікацій. Щоб скоротити опис, відмовилися від наведення деяких відомостей, увели скорочення окремих слів.

Певний внесок у розробку теорії та практики бібліографічного опису зробили наукові бібліотеки республіки. У 1926 p., виконуючи резолюцію І конференції наукових бібліотек УРСР, Президія Укрнауки створила Каталографічну і Бібліографічну комісії, перша з яких мала розробити інструкцію з книгоопису для бібліотечних каталогів, а друга — для бібліографічних посібників. Наслідком роботи Бібліографічної комісії стали "Основні положення скороченого бібліографування", розроблені В.О. Козловським. Вони призначалися для потреб Всеукраїнської бібліотеки (тепер Національна бібліотека України їм. В.І. Вернадського) і мали сприяти уніфікації опису в наукових бібліотеках при складанні бібліографічних матеріалів. Значна частина правил відповідає сучасній методиці складання бібліографічних описів.

На Всесоюзній науковій конференції з каталогізації (1965) було запропоновано підготувати державні стандарти зі складання бібліографічних описів і оформлення творів друку. Затвердження та видання їх здійснювалося в 1969—1970 pp. З того часу стандарти регулярно переглядаються, удосконалюються і перевидаються. Тепер вони мають статус міждержавних у межах СНД. Створення служби стандартизації в незалежній Україні забезпечило можливість розробки національних державних стандартів зі складання бібліографічних описів документів. Поки що введено в дію стандарт, який регламентує термінологію бібліографічного опису (ДСТУ 2394-94).

Об’єктом дослідження є методика складання бібліографічного опису документів.

Предмет дослідження – бібліографічний опис документів.

Мета роботи – дослідити загальну і спеціальну методику складання бібліографічного опису документів.

Робота складається зі вступу, двох основних розділів та списку використаної літератури.

Закрыть

Общая и специальная методика составления библиографического описания документов

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.