План

1. Ділова нарада

2. Правила поведінки на ділових прийомах

3. Ділові відрядження

4. Ділова бесіда

5. Стилі спілкування

6. Правила ведення ділової телефонної розмови.

1. Ділова нарада

Ділова нарада (збори) - усна комунікативна взаємодія групи людей (колективу). У цьому виді спілкування сполучаються різні жанри: ораторський монолог (вступне і заключне слово ведучого, виступи учасників, доповідь), бесіда (обмін інформацією, висування й обговорення ідей при «мозковій атаці»), дискусія.

Ефективність зборів багато в чому залежить від таланту організатора - від його мовленнєвої майстерності й управлінських здібностей. Нерідко збори проводить сам керівник.

Виділяють наступні основні задачі ділових нарад:

1) З'ясувати, проаналізувати стан справи (як виконується намічене, що відбувається в колективі...); обмінятися інформацією з обговорюваних питань, скоординувати зусилля і зробити організаційні висновки. Цим задачам відповідає інформаційний тип зборів.

2) Проінформувати колектив про пошуки в рішенні проблем, про новий досвід і можливості його впровадження, переконати співробітників у правильності проведеної господарської політики. Для рішення цих задач призначенеі роз'яснювальні збори чи збори - інструктаж.

3) Знайти колективне рішення проблеми, зібрати ідеї. Це тип зборів - проблемні чи «мозкова атака».

4) Відібрати і прийняти конструктивні рішення. Це задача зборів – прийняття рішення.

5) Дати учасникам необхідні знання, підвищити їхню кваліфікацію. Цей тип називається конференція чи навчальні збори.

Якщо керівник зацікавлений у постійних контактах з колективом, він організує регулярні наради. За частотою проведення збори можуть бути також разовими і періодичними.

2. Правила поведінки на ділових прийомах

Гість, що прийшов на прийом, повинен вітати господарів, потім своїх знайомих. Керівники фірми, організуючої прийом, зустрічають і вітають гостей біля входу. Якщо запрошених багато – більше 50 чоловік – краще призначити співробітників, які зустрічатимуть гостей. Проте у будь-якому випадку господарі повинні вітати гостей і сказати пару люб'язних фраз.

Людина, яка не часто відвідує подібні заходи, на прийомі може розгубитися (особливо якщо він не знає нікого із запрошених). Що робити в такій ситуації? Дотримуватися сценарію і природно слідувати за ходом подій. Не потрібно робити нічого особливого, якщо вас про це не попросили: співати, танцювати на столі, показувати фокуси, влаштовувати конкурси, ковтати шпаги і так далі. Тримаєтеся з гідністю, але скромно, і прагніть не привертати до себе зайвої уваги. Краще вже показатися манірним і дуже стриманим, ніж фамільярним і розв'язним.

Ділові прийоми спеціально влаштовують для того, щоб запрошені могли познайомитися, відновити старі контакти і поговорити в неформальній обстановці. Тому на прийомі потрібно спілкуватися, обмінюватися візитками. Проте не всі люди уміють робити це легко і невимушено. Звичайно, господарі зобов'язані організувати прийом так, щоб всі запрошені були включені в коло спілкування: представити кожного гостя принаймні ще одному або підвести до якої-небудь групи, зайнятою бесідою. При цьому краще зводити тих, кого можуть об'єднувати загальні інтереси, робота, захоплення і так далі. Улаштовувачі прийому задають тон в спілкуванні. Якщо у тих, що розмовляють, виникли різкі розбіжності, вони повинні підійти і змінити тему, якщо розмова не клеїться, пожвавити його.

Познайомити всіх гостей один з одним на великому прийомі його організатори не в змозі фізично. В той же час гість цілком може сам вступати в спілкування з іншими запрошеними. Можливо, ви не знайомі з людиною, але зустрічали його раніше і дізналися: поздоровайтесь і обміняйтеся декількома фразами.

Можна підійти до людини, що самотньо стоїть, або групи людей, поведінка яких показує, що вони не проти прийняти в компанію когось ще (розмовляючій парі краще не заважати: розмова може бути конфіденціальною). Щоб вступити в діалог, спочатку слід послухати, про що йдеться, і дочекатися зручного моменту: коли в розмові виникне пауза, додати доречну репліку, щось нове. Потім можна представитися. Втім, в розмові можна брати участь і не вимовляючи ні слова. Усмішка, кивок головою – це теж форми спілкування, а уважний слухач деколи цінується більше, ніж говіркий оратор. Неввічливо, приєднавшись до бесіди, “перетягувати ковдру на себе”, задавати тон в спілкуванні. Крім того, не можна нав'язуватися: якщо вам здається, що вам не раді, краще вибачтеся і відійдіть.

Про що говорити на ділових прийомах? Спілкування на цих заходах носить публічно-діловий характер. Проте слід враховувати, що атмосфера коктейлю або фуршету не підходить для обговорення складних питань. Ці прийоми влаштовують, щоб представлені один одному особи могли домовитися про подальші зустрічі. В той же час “стоячі” прийоми дозволяють познайомитися з великою кількістю учасників. Сидячи за столом, можна спілкуватися тільки з своїми найближчими сусідами, зате розмова буде ґрунтовнішою. Перерви перед зміною страв дозволяють покинути на деякий час загальну компанію і обговорити потрібні питання. Якщо поряд за столом опинилися незнайомі люди, їм слід познайомитися. Сидіти поряд, не спілкуючись, надзвичайно нелюб'язно.

Безпрограшні теми для світського спілкування – театр, кіно, виставки і так далі. Головне, щоб тема була цікавою для всіх учасників розмови. Проте слід враховувати і певні особливості національностей. Наприклад, в Іспанії зовсім неприпустимо під час ділового прийому обговорювати кориду, а у Великобританії не прийнято цілувати руку жінці та робити їй публічні компліменти.Співбесідника потрібно уважно слухати і говорити тільки про те, що його цікавить. Не слід обговорювати в компанії справи, що стосуються тільки вас і вашого співбесідника, вирішувати зрозумілі тільки вам питання. У пристойному оточенні не прийнято говорити про хвороби, невдачі, особисті проблеми і своє сімейне життя, надзвичайні події і катастрофи, політику, релігію і доходи. Світська бесіда не припускає зайвої відвертості і вивертання душі навиворіт – це моветон. Не можна критикувати загальних знайомих, родичів, товаришів по службі і начальство. Не рекомендується говорити і про людей, з якими присутні не знайомі. Не варто розповідати фривольні анекдоти і давати поради, якщо про це не просять.

Розмовляти потрібно неголосно, стримано, поважним тоном. Уникати слів-паразитів (так би мовити, значить, е і так далі), не вживати лайливі слова, не зловживати іноземними словами і спеціальними термінами – використовувати їх тільки в бесіді з тими, кому вони зрозумілі.

Непристойно доторкатися до співбесідника, класти руку йому на коліно або на плече, показувати пальцем, позіхати і дивитися на годинник під час розмови, жувати жуйку, барабанити по столу і хрустіти суглобами пальців, що-небудь крутити або теребити (бахрому скатертини, столові прилади, свої локони, прикраси, ключі). Забороняється повертатися спиною до співбесідника або до кого-небудь, що стоїть поблизу. Не можна в суспільстві чухатися, сякати, скуйовджувати волосся, причісуватися, фарбувати губи і струшувати ворсинки з одягу (для цього існують туалетні кімнати). Кашляючи або чхаючи, слід відвернутися і прикритися хусточкою. В Україні тому, хто чхнув, говорять: “Будьте здорові”. За кордоном це не прийнято. За кордоном той, що чхнув вибачається, а в Україні – ні.

Звичайно, як не старайся, ніхто не застрахований від незручностей: ви можете спробувати познайомитися з людиною, яку вам вже представляли, наступити кому-небудь на ногу, пролити вино, та хіба мало що ще. Якщо відбулося щось подібне, відразу ж вибачитеся, але лаконічно: не варто посилювати ситуацію довгими розмовами. Вибачившись, заспокойтеся і не займайтеся докорами самому собі: це може трапитися з кожним.

Дуже важливо вчасно піти з прийому. Не слід затримуватися довше за час, вказаний в запрошенні. Якщо гостей багато, попрощайтеся тільки з господарями і своїм останнім співбесідником. Обов'язково подякуйте господарям за чудово проведений час – прямо на прийомі або після: по телефону або листом.

3. Ділові відрядження

СЛУЖБОВИМ ВІДРЯДЖЕННЯМ вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Порядок відряджання (відкомандування) регламентує «Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон.

У тих випадках коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним або трудовим договором.

Службові відрядження регулюються Інструкцією Міністерства Фінансів України «Про службові відрядження в Україні та за кордон»

Службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи цього працівника. Місцями виконання доручення можуть бути як населений пункт (пункти), так і окремі об’єкти (заповідник, будівельний майданчик, географічний об’єкт, військова частина тощо).

У службове відрядження скеровуються працівники підприємства, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, а також фізичні особи, які належать до керівного складу (голова або члени правління, наглядової ради та ін.). 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 12

Бесплатная работа

Закрыть

Деловая речь

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.